Спартак - Рафаелло Джованьолі

Чимало втратили і гладіатори: полягло двісті п'ятдесят чоловік і вдвоє більше було поранено.

У безутішному відчаї подався Публій Варіній до Алліф, де протягом ночі зібрав значну частину своїх утікачів, і тут почув ще одну лиховісну новину про повну поразку свого квестора.

Побоюючись нового нападу переможця, з яким уже не міг змагатися, проклинаючи всіх небесних і пекельних богів, свою нещасну долю і осоружного гладіатора, він швидким маршем рушив через міжгір'я Апеннін, пробрався до Самнія і сховався в Бовіані.

Дві блискучі перемоги, здобуті Спартаком протягом трьох днів, принесли йому ще більшу повагу його війська і зробили його ім'я ще грізнішим у всіх провінціях південної Італії.

З Кавдінського міжгір'я Спартак, не гаючи часу, спустився до Кавдія, де знайшов Брезовіра (з цим гладіатором-галлом читачі познайомилися ще в таверні Венери Лібітіни в Римі того дня, коли верховний суд Спілки пригноблених засудив на смерть шпигуна Гая Верреса). Брезовір з п'ятдесятьма товаришами щойно втік з Капуї до табору Спартака.

За його порадою фракієць вирішив зробити маневр, з допомогою якого сподівався добитися вільного виходу з Капуї для п'яти тисяч гладіаторів, що лишалися ще в школі Лентула Батіата.

Через три дні після битви в Савдінському міжгір'ї Спартак на чолі свого десятитисячного війська з'явився під стінами Капуї. Він послав у місто гінця з вимогою, щоб префект і Сенат дозволили п'яти тисячам беззбройних гладіаторів школи Лентула вийти з міста. В разі, якщо міська влада відмовиться задовольнити цю вимогу, Спартак загрожував штурмувати, спалити й пограбувати місто, а всіх жителів вирізати без розбору віку й статі.

Чутки про перемогу Спартака, та ще й перебільшені поголосом, уже досягли Капуї і страшенно приголомшили всіх жителів. А поява грізного ворога під стінами міста ще збільшила переполох серед них. Вимоги й загрози Спартака довершили справу, і почалася загальна паніка. Сенат зібрався в храмі Діани, а на Форумі, біля храму, зійшовся величезний натовп громадян. За якісь півгодини всі крамниці позачинялися. Жінки з розпущеним волоссям бігли до храмів благати у богів допомоги. На вулицях лунали крики простого люду, який голосно вимагав від сенаторів погодитися на умови гладіатора, аби врятувати місто від повного знищення.

Переляканий Меттій Лібеон, з блідим, перекошеним обличчям, пробелькотав перед Сенатом вимогу Спартака. Не менш, ніж префект, бліді й схвильовані сенатори розгублено дивилися один на одного, і жоден з них не насмілювався дати якусь пораду в такому небезпечному й важкому становищі.

Скориставшись цією нерішучістю і загальним мовчанням, воєнний трибун, сміливий і досвідчений у військовій справі, який командував чотирма когортами, вирядженими кілька місяців тому римським Сенатом для захисту Капуї, попросив дозволу викласти свою думку. В різких, але красномовних словах він, один серед усіх цих мужів не піддавшись паніці, доводив, що вимоги Спартака — це просто безпідставні загрози, розраховані на те, щоб посіяти серед громадян паніку, що на штурм міста з такими грізними укріпленнями не може зважитися військо, яке не має скорпіонів, таранів, катапульт, баліст і стінних кіс.

Але жах, що зледенив полохливі душі випещених капуанських сенаторів, той самий жах, від якого першої хвилини їм ніби заціпило, тепер струсонув їх так, що вони враз підскочили, наче осою вжалені. Всі як один зарепетували, що трибун з'їхав з глузду, що менше й гірше озброєне гладіаторське військо взяло. Нолу за дві години, що там були спалені всі будинки, а мешканці вирізані; що вони не бажають бути порубаними на шматки заради честолюбної примхи трибуна; що, мовляв, обачніше буде вислати з міста ці п'ять тисяч гладіаторів, аби надалі уникнути постійної небезпеки повстання і… і ще безліч подібних доказів. До цього приєдналися одностайні крики населення, яке зібралося на майдані і вимагало, щоб сенатори здалися на вимогу Спартака і врятували місто. Тоді Меттій Лібеон поставив на голосування висунуту багатьма сенаторами пропозицію пристати на умови Спартака. її було прийнято майже одноголосно.

Таким чином п'ять тисяч гладіаторів, замкнених у школі Лентула, вийшли з міста і приєдналися до Спартакового війська, що стояло табором на схилі сусідньої гори Тіфати. Товариші радісно зустріли звільнених гладіаторів, які були негайно повністю озброєні й утворили третій легіон під командуванням Борторікса, а префектом кінноти став Брезовір.

Після цього Спартак спішно повернувся до табору під Нолою, де протягом місяця сам старанно навчав новий легіон воєнних дій. У цей час до нього дійшла звістка, що Варіній знову набирає військо для нового наступу проти нього. Спартак вирішив випередити Варінія: залишивши Крікса з двома легіонами в Нолі, він сам з легіоном Еномая перейшов Апенніни і несподівано підступив до Бовіана.

Варіній справді сповістив римський Сенат про нещасливий хід війни, яка віднині ставала настільки важкою, що для її закінчення було потрібно не менш як два легіони. Нагадуючи про свої колишні заслуги перед батьківщиною, чесний служака благав у Сенату милості, щоб на ньому — ветеранові стількох воєн — не залишали ганьби цих поразок, дали можливість йому довести війну до кінця і змити з себе образу злої фортуни.

Сенат задовольнив справедливе прохання Варінія, вирядив до нього вісім когорт з чотирьох тисяч ветеранів і уповноважив набрати з марсів, самнітів та піценів ще шістнадцять когорт, щоб утворити з них два легіони Для закінчення війни з гладіаторами.

Претор, для якого старшинство по службі й чину у війську мало незаперечну перевагу, призначив Лелія Коссінія квестором на місце загиблого Фурія, хоча мав значно розумніших і здібніших трибунів, ніж Коссіній. Доручивши йому командування вісьмома когортами, щойно присланими з Рима, Варіній наказав йому залишатися в Бовіані, щоб завадити Спартакові прорватися в Самнія, а сам з двома тисячами бійців, уцілілих після розгрому в Кавдінському міжгір'ї, попрямував у країну марсів і піценів набирати рекрутів.

Коли Спартак підійшов до Бовіана і став викликати Коссінія на битву, той, виконуючи даний йому суворий наказ, залишався в місті. Він скаженів від того, що не має права кинутися на гладіатора, але твердо вирішив зносити образи й виклики.

Тоді Спартак зрозумів наміри Варінія і, вирішивши перешкодити йому набирати військо у Самнії та