Чуття і чутливість - Джейн Остін
Обіцянку стримуватися вона виконала бездоганно. Слухаючи міркування місіс Дженнінгс про те, що трапилося, вона жодного разу не змінила виразу обличчя, не заперечувала їй і навіть тричі сказала «Так, пані». Коли ж та заходилася розхвалювати Люсі, вона тільки пересіла з одного стільця на інший, а спазм у горлі, викликаний описом палкої любові Едварда, мужньо приховала. Така героїчна поведінка сестри вселила в Елінор упевненість, що сама вона витримає будь-яке випробування.
Наступний ранок приніс із собою нові муки — їхній брат визнав необхідним нанести їм візит, щоб з вельми похмурим виглядом обговорити жахливу подію, а також повідомити їм, як почуває себе його дружина.
— Гадаю, ви чули, — почав він із сумною серйозністю, ледве присівши на стілець, — про найобурливіше відкриття, яке трапилося учора під нашим дахом?
Вони відповіли йому лише ствердним поглядом — здавалося, сестри оніміли від жахливості моменту.
— Ваша невістка, — продовжував він, — страждала безмірно. Місіс Феррар теж… Коротше кажучи, це була сцена такого невимовного відчаю… Але, сподіваюся, буря все ж таки промайне, не вразивши нікого з нас. Бідолашна Фанні! Вчора у неї один нервовий напад відразу ж змінявся іншим. Але не стану надмірно вас турбувати. Донаван стверджує, що особливої небезпеки немає. Вона має здорову конституцію і вдосталь рішучості. Перенесла вона все це зі справді дивовижною силою духу! Каже, що ніколи більше не матиме доброї думки про жодну людину. Ще б пак! — після того, як її так підступно обдурили! Така чорна невдячність у відповідь на таку поблажливість, таке довір’я! Адже вона запросила цих дівчат погостювати у неї виключно із доброти серця. Тільки тому, що вважала їх вартими певного заохочення, бо вони скромні і добре виховані і будуть приємними співрозмовницями. Краще б ми запросили у гості вас із Маріанною, поки місіс Дженнінгс доглядала свою дочку! Оце так вдячність! — О, я від щирого серця жалкую, каже бідолаха Фанні із притаманною їй щирістю, що ми замість них не запросили твоїх сестричок!
Тут він замовк, щоб вислухати належні вияви вдячності, після чого вів далі:
— Страждання бідолашної місіс Феррар, коли Фанні їй усе розказала, не піддаються ніякому опису! Ще б пак! Вона зі справжньою материнською любов’ю знаходить для нього прекрасну партію, а він весь цей час таємно заручений із зовсім іншою особою! Така підозра їй і на думку спасти не могла. І тим паче щодо такої особи. «Де-де, — сказала вона, — а тут, здавалося, я була в повній безпеці!» Муки її були просто невимовні! Проте ми обговорили наші подальші кроки, і врешті-решт вона послала за Едвардом. Він з’явився. Але мені сумно розказувати про те, що відбулося. Всі умовляння місіс Феррар, підкріплювані моїми доводами і благаннями Фанні, щоб він розірвав заручини, виявилися марними. Обов’язок, синівська і братерська прихильність — усе було забуто. Ніколи б раніше я не повірив, що Едвард здатен на подібну впертість і бездушність. Мати відкрила йому свій великодушний намір: якщо він одружується з міс Мортон, вона передасть йому в повне володіння норфолкський маєток, який після сплати поземельного податку приносить чистий річний дохід у тисячу фунтів, а то й більше. І у відчаї навіть пообіцяла додати ще двісті фунтів. А потім нагадала, які злидні на нього чекають, якщо він не відмовиться від цього мезальянсу. Йому доведеться задовольнятися власними двома тисячами фунтів, і нехай більше не з’являється їй на очі, нехай не тільки не сподівається на її допомогу, але більше того — нехай знає: якщо він спробує знайти собі яке-небудь прибуткове заняття, вона намагатиметься, як тільки зможе, зашкодити йому в цьому.
Тут Маріанна, у нестямі від обурення, сплеснула руками і скрикнула:
— Боже милосердний, невже це можливо?!
— Ти маєш право дивуватися, Маріанно, впертості, перед якою безсилі навіть такі аргументи, — сказав її брат. — Твій вигук цілком природний.
Маріанна хотіла була заперечити, але пригадала свою обіцянку і промовчала.
— Однак усе це, — продовжив він свою розповідь, — виявилося марним. Едвард говорив мало, але найрішучішим тоном. Ніщо не змусить його розірвати заручини. Він дотримає слова, хоч би там як.
— Отже, — з грубуватою прямотою урвала місіс Дженнінгс, якій несила було мовчати, — він поводився, як порядна людина! Вибачте, містере Дешвуд, але якби він учинив інакше, я вважала б його негідником! Ця справа торкається мене так само, як і вас, тому що Люсі Стіл моя родичка, і я переконана, що у світі не знайти дівчини кращої і більш гідної хорошого чоловіка!
Джон Дешвуд вельми здивувався, але він був флегматичним, несхильним до бурхливої реакції і вважав за краще з усіма бути в злагоді, а особливо — з будь-ким, хто мав великі гроші, і тому відповів без щонайменшої досади:
— Пані, я ніколи не дозволю собі відгукнутися нешанобливо про тих, хто має честь бути вам ріднею. Міс Люсі Стіл, не заперечую, особа, можливо, і вельми гідна, але шлюб цей, як ви самі розумієте, неможливий. Погодитися ж на таємні заручини з парубком, виховання якого було доручене її дядьку, і тим більше із сином такої заможної пані, як місіс Феррар, це все-таки, мабуть, трохи занадто. Але, втім, місіс Дженнінгс, я зовсім не маю наміру кидати тінь на поведінку тих, хто має вашу прихильність. Ми всі бажаємо їй усілякого щастя, а місіс Феррар з початку і до кінця поводилася так, як на її місці поводилася б будь-яка ніжна і дбайлива мати. Великодушно і щедро. Едвард сам обрав свою долю і, здається, тяжку.
Маріанна зітхнула, поділяючи його побоювання, а серце Елінор розривалося при думці, що мав відчувати Едвард, нехтуючи погрозами матері заради тієї, яка нічим не могла його винагородити за подібну шляхетність.
— Але як же все це скінчилося, добродію? — спитала місіс Дженнінгс.
— Хоч як це сумно, добродійко, але найсумнішим розривом. Мати зреклася Едварда. Вчора ж він полишив
