Розкоші і злидні куртизанок - Оноре де Бальзак

роблять усі молоді люди, для зимових вечірніх виїздів карету; він вибрав у найкращого каретника найрозкішнішу карету з найкращими кіньми. Все сприяло йому за останній місяць: він три рази обідав у Гранльє, герцог був до нього дуже милий; продавши свої омнібусні акції за триста тисяч франків, Люсьєн мав змогу сплатити ще третину ціни за землю. Клотильда де Гранльє міняла свої чарівні туалети і накладала по десять банок рум’ян на щоки; нарешті вона відверто признавалась у своєму коханні до нього. Деякі високопоставлені особи вже говорили про шлюб Люсьєна і мадемуазель де Гранльє, як про річ імовірну. Герцог де Шольє, колишній посол в Іспанії і, на короткий час, міністр закордонних справ, обіцяв герцогині де Гранльє попросити в короля для Люсьєна титул маркіза. Отже, пообідавши у пані де Серізі, Люсьєн поїхав цього вечора з вулиці Шосе д’Антен у Сен-Жерменське передмістя зі своїм щоденним візитом. Він приїздить, кучер гукає, щоб відчинили ворота, вони відчиняються, він зупиняється біля під’їзду. Виходячи з карети, Люсьєн помічає в дворі чотири екіпажі. Побачивши пана де Рюбампре, один із лакеїв, який відчиняв і зачиняв двері під’їзду, виходить і стає на ґанку перед дверима, немов солдат на варту.

— Його милості нема дома! — каже він.

— Пані герцогиня приймає, — зауважує Люсьєн лакеєві. — Пані герцогиня виїхали, — поважно відповідає лакей.

— Мадемуазель Клотильда...

— Не думаю, щоб мадемуазель Клотильда прийняла пана за відсутності пані герцогині...

— Але є гості, — сказав Люсьєн, вражений немов громом.

— Не знаю, — відповів лакей, намагаючись бути водночас дурникуватим і шанобливим.

Для тих, хто вважає етикет найгрізнішим законом людського суспільства, нема нічого жахливішого за нього. Люсьєн легко вгадав значення цієї жорстокої для нього сцени: герцог і герцогиня не хотіли його приймати. Він відчув, як спинний мозок застигає у нього в хребті, і дрібні краплі холодного поту перлинами проступили на його лобі. Ця розмова відбулась у присутності його власного камердинера, який, взявшись за ручку дверцят, вагався зачинити їх. Люсьєн зробив йому знак, що поїде, але, сідаючи в карету, вів почув кроки людей, які спускалися зі сходів; лакей вигукував раз у раз: “Карету пана герцога де Шольє!”, “Карету пані віконтесі де Гранльє!” Люсьєн тільки сказав своєму слузі: “Мерщій до Італійської опери!..” Не зважаючи на поквапливість, злощасний денді не міг уникнути герцога де Шольє і його сина, герцога де Реторе, з якими він був змушений тільки обмінятись поклонами, бо вони не промовили до нього ні слова. Значна двірська катастрофа, падіння грізного фаворита часто завершується на порозі кабінету одним словом швейцара з обличчям гіпсової маски.

“Як повідомити негайно мого порадника про катастрофу?” — сказав сам до себе Люсьєн, їдучи до Італійської опери. — “Що трапилось?”

Він губився в здогадах. А трапилось тільки що таке. Того ж ранку, об одинадцятій, герцог де Гранльє, увійшовши до маленької вітальні, де снідала родина, і поцілувавши Клотильду, сказав:

— Дитино моя, поки не буде нових розпоряджень, не думай більше про вельможного пана де Рюбампре.

Потім він взяв герцогиню під руку і, завівши її до ніші вікна, сказав їй пошепки кілька слів, від яких бідна Клотильда змінилась на обличчі, бо мадемуазель де Гранльє стежила за своєю матір’ю, яка слухала герцога, і помітила на її обличчі великий подив.

— Жан, — сказав герцог одному зі слуг, — віднесіть цю записку до герцога де Шольє, попросіть його відповісти вам “так” чи “ні”. Я його запрошую пообідати з нами сьогодні, — сказав він дружині.

Сніданок минув дуже сумно. Герцогиня здавалась задумливою, герцог був начебто розлючений на самого себе, а Клотильда насилу стримувала сльози.

— Дитино моя, ваш батько має рацію, слухайтесь його, — зворушено сказала мати своїй дочці. — Я не можу сказати вам так, як він — “не думайте про Люсьєна!” Ні, я розумію твоє страждання (Клотильда поцілувала матері руку). Але я скажу тобі, мій ангел: “Почекай, не роби ніяких спроб, страждай мовчки, бо ти його любиш, і май довіру до піклувань твоїх батьків”. Благородні дами, дитино моя, тому й благородні, що вони вміють за будь-яких обставин виконувати свій обов’язок, зберігаючи благородство.

— Що ж трапилось? — спитала Клотильда, бліда, мов лілея.

— Такі важливі речі, що тобі не можна про них сказати, серденько, — відповіла герцогиня, — бо якщо це неправда, твоя думка буде марно забруднена; а коли це правда, то ти про це не повинна знати.

О шостій годині герцог де Шольє увійшов у кабінет герцога де Гранльє, який чекав його.

— Слухай, Анрі... (Герцоги були на “ти” й називали один одного на ім’я. Це один із відтінків, придуманих для того, щоб відзначати ступінь інтимності, стримувати наплив французької фамільярності і приборкувати самолюбство)... Слухай, Анрі, я в такому скрутному становищі, що можу послухати поради тільки старого друга, що знається на ділових питаннях, як от ти. Дочка моя, Клотильда, як ти знаєш, любить цього пана Рюбампре, якого мені трохи не силоміць нав’язали як її нареченого. Я завжди був проти цього шлюбу; та, зрештою, пані де Гранльє не спромоглася чинити опір коханню Клотильди. Коли цей хлопець купив землю і виплатив за неї три чверті грошей, з мого боку не було більше заперечень. Та ось учора вечері я одержую анонімний лист (ти знаєш, як треба ставитись до таких листів), де мені повідомляють, що багатство цього юнака походить із брудного джерела і що він бреше, нібито його сестра дає йому капітали, потрібні для купівлі. Вимагають, щоб я заради честі своєї дочки і з поваги до нашої родини зібрав відомості, і вказують мені способи, як це зробити. Та ось прочитай сам.

— Я поділяю твій погляд на анонімні листи, любий Фердинанд, — відповів герцог де Шольє, прочитавши лист, — але, зневажаючи їх, слід їх усе ж використовувати, так само, як і шпигунів. Зачини свої двері для цього юнака, і спробуймо зібрати відомості. У тебе є повірений Дервіль, людина, якій ми цілком довіряємо; він знає таємниці багатьох родин, йому можна довірити й оцю. Це людина порядна, поважна, чесна; він хитрий, проникливий, але проникливий тільки в діловій сфері; ти мусиш використати його тільки для