Престиж - Крістофер Пріст

— Про що йдеться, Кеніґе?

Він звідкись витягнув маленький шкіряний портфельчик і поклав його на коліна.

— Третя особа, чиї інтереси я представляю, знайшла певні нотатки — особисті мемуари, що могли би зацікавити вашу дружину. Якщо точніше, мій довіритель сподівається, що леді Колдердейл, себто місіс Енджер, захоче придбати їх. Ця… третя особа не відає, що ви, мілорде, залишилися живим, тож я зраджую не лише мого довірителя, а й людину, з якою мав би домовлятися. Але я вважаю, що за нинішніх обставин…

— Чий це рукопис?

— Альфреда Бордена.

— Ви принесли його з собою?

— Звичайно.

Кеніґ відкрив портфельчик і дістав товстий записник із замком. Він простягнув його мені, але зазирнути всередину не було можливості. Перевівши погляд на Кеніґа, я побачив, що він тримає в руках ключ.

— Мій… клієнт просить п’ятсот фунтів.

— А це не фальшивка?

— Звісно ні. Навіть не сумнівайтеся. Вам достатньо буде прочитати кілька рядків, аби переконатися, що все справжнє.

— Чи коштують ці нотатки п’ятсот фунтів?

— Гадаю, ви оціните їх значно вище. Щоденник вів Борден власною персоною; усі записи мають безпосередній стосунок до його професійних секретів. Він розробляє свою теорію ілюзіонізму і пояснює, як виконуються більшість його трюків. Текст містить натяки на таємне життя близнюків. На мою думку, це надзвичайно цікавий твір. Гарантую, що ви погодитесь зі мною.

Замислившись, я крутив книжку в руках.

— Хто ваш клієнт, Кеніґе? Хто хоче отримати від мене гроші? — Мій співрозмовник здавався збентеженим; було очевидно, що він не має досвіду в проведенні подібних перемовин.— Ви сказали, що вже зрадили вашого клієнта. Невже вас раптом замучило сумління?

— Все не так просто, мілорде. Судячи з вашої поведінки, ви не чули найважливішу новину. Чи відомо вам, що Борден нещодавно помер? — Ошелешений вираз мого обличчя дозволив йому безпомилково вгадати відповідь.— Точніше, я вважаю, що помер один із братів.

— Ви говорите це якось невпевнено,— мовив я.— Чому?

— Немає переконливих доказів. Ми обидва знаємо, з якою одержимістю брати Бордени зберігали свої таємниці,— нічого дивного, якщо уцілілий брат дотримується цих правил. Вони настільки все заплутали, що знайти розгадку дуже важко.

— Звідки ж ви довідалися про це? Хоча я розумію… допомогла третя особа, яка доручила вам продати мені книжку.

— Крім того, існує непрямий доказ.

— Наприклад? — поцікавився я.

— Знаменитий номер зник із репертуару Професора Магії. За останні півтора місяці я часто відвідував його покази, і цей трюк жодного разу не виконувався.

— Причин може бути багато,— зауважив я.— Я бачив кілька його виступів, і він не завжди демонстрував цей трюк.

— Авжеж. Але я підозрюю, що головна причина полягає в тому, що «Нове транспортування людини» вимагає присутності обох братів.

— Вам слід назвати ім’я вашого клієнта, Кеніґе.

— Мілорде, якщо не помиляюсь, ви колись були знайомі з американкою на ім’я Олів Венскомб?

Тепер я розумію, що він вимовив це ім’я саме так, як я його записав. Тоді ж я був спантеличений і мені почулося «Олівія Свенсон», що призвело до непорозуміння. Спершу я подумав, що ми маємо на увазі ту саму особу, проте, коли Кеніґ повторив більш розбірливо, я вирішив, що йдеться про іншу жінку. Зрештою я пригадав, що Олівія взяла дівоче прізвище своєї матері після того, як почала працювати з Борденом.

— Ви, безперечно, знаєте,— мовив я, щойно ми все з’ясували,— що з певних причин я ніколи не обговорюю теми, пов’язані з міс Свенсон.

— Так, так. Прошу вибачення за те, що згадав її. Однак вона відіграє важливу роль в історії, викладеній в цій книжці. Наскільки я зрозумів, міс Венскомб — чи Свенсон, як ви її знали,— була вашою асистенткою кілька років тому, а згодом перейшла на бік Бордена. Якийсь час вона виступала з ним на сцені, але це тривало недовго. Приблизно в той період ви втратили з нею контакт.

Я підтвердив, що все було саме так.

— Як виявилося,— повів далі Кеніґ,— брати Бордени мають таємне гніздечко в північній частині Лондону. Це розкішне помешкання в заможному районі Горнсі; саме там переховувався один із близнюків, поки інший насолоджувався домашнім затишком у Сент-Джонс-Вуд. Час від часу вони мінялися місцями. Після свого… дезертирства від вас міс Венскомб перебралася до Горнсі, де мешкає донині. І залишиться надалі, якщо суд прийме рішення на її користь і зніме з неї всі звинувачення.

— Суд?

Мені було непросто осмислити стільки інформації.

— Їй надійшло повідомлення з вимогою звільнити помешкання через несплату,— пояснив Кеніґ.— Наступного тижня її виселять примусово. Потім їй — іноземній громадянці без постійного місця проживання — загрожує депортація. Із цієї причини вона звернулася до мене, знаючи про мою цікавість до Бордена. Вона подумала, що я допоможу їй.

— За мій рахунок?

Кеніґ скорчив сумну гримасу.

— Я висловився би інакше…

— Продовжуйте.

— Вам буде цікаво дізнатися, що міс Венскомб нічого не знала про другого брата й досі відмовляється вірити, що її обдурили.

— Якось я теж питав її про це,— зізнався я, згадавши нашу неприємну розмову в річмондському театрі.— Вона стверджувала, що Борден працює сам. Їй було відомо про мої підозри. Але навіть тепер мені важко повірити, що їх двоє.

— Один із Борденів — той, хто згодом помер,— почувся зле, коли перебував у Горнсі. Здається, у нього стався серцевий напад. Міс Венскомб викликала сімейного лікаря, але той не міг нічого вдіяти. Після того як тіло забрали до моргу, приїхала поліція. Коли вона розповіла їм, ким був померлий, вони пішли розпитувати сусідів і не повернулися. Пізніше вона спробувала знайти лікаря, та все було марно. Його секретар повідомив, що містер Борден пережив серцевий напад, але швидко одужав і виписався з лікарні. Міс Венскомб не могла в це повірити, адже він помер у неї на очах. Вона знову звернулася до поліції, проте, на її подив, інформація підтвердилася. Всі ці подробиці я дізнався від неї. Вона й гадки не мала, що Борден жив на дві сім’ї. Він геть задурив їй голову. Вона анітрохи не сумнівалася, що Борден проводить з нею більшу частину свого часу і не приховує, куди й навіщо відлучається.— Захопившись переповіданням цієї історії, Кеніґ подався вперед.— Нагла смерть Бордена шокувала її; будь-яка жінка засмутилася б на її місці. Однак вона навіть не уявляла, що подальші події розгортатимуться несподівано. За її словами, він справді помер. Вона запевняє, що просиділа з небіжчиком більше години, доки не приїхав лікар, і за цей час труп устиг охолонути. Лікар оглянув тіло, констатував смерть і пообіцяв виписати свідоцтво після повернення до клініки. І що ж відбувається тепер? Усі причетні до цієї справи особи заперечують те, що трапилося, і на додачу міс Венскомб стикнулася з неспростовним фактом: Альфред Борден — цілий, здоровий, зовсім не схожий на мерця — виступає на сцені й демонструє свої трюки, наче нічого й не було.

— Якщо вона вважає, що другого Бордена не було, як же вона, у біса, пояснює ці дивину? — перебив я.

— Звичайно, я поставив їй це запитання. Наскільки ви знаєте, сценічна магія — її рідна стихія. Вона