Нестяма - Богдан Жолдак
Він же наспівував до мами свою улюблену «Суліко».
Мати співала йому своєї, пестила й він тоді вирішив неодмінно й остаточно — Грузію всю він чіпати не буде. Поки що.
Це була епоха, коли деякий час не садили частушечни-ків (1931 рік), а от анекдотників садовили. Бо всі вони чомусь переважно були більше схожі на вождя.
— Мдя... — вождь навіть і разу не глянув на Берію, який виструнчився біля каміна. — От ти скажи, чі не поспішив ти так рано ліквіднути Ягоду?
— Рано? — здивувався той.
— У нього були всі відбитки пальців моїх двійників, — зітхнув Сталін, — а тепер де вони? Як узнати тепер, де-хто-який, га? І де тепер я?
— Устиг, гад, перед смертю спалити, доки ми ламали двері.
Виправдовувався міністр, бо не міг же він сказати вождеві, що дуже легко в самого Сталіна зняти відбитки пальців і розвести стрілки. Але як ти запропонуєш це батькові всіх народів? Правда, Берія знав, що саме ці відбитки не раз знімалися, коли Сталін іще служив сексотом у царській охранці, та як ти здобудеш їх, тут Берія міг би заприсягти-ся, що ті документи досконало знищені разом з усіма їхніми співробітниками.
— Так чьому жь ти знову не відновиш відбитки пальців двійників? — дивувався вождь.
— Знять то ми знімемо, однак вони не зізнаються, хто з них Хачятурян, а хто Левінсон чи якийсь там Корнієнко.
— У тебе? — пирснув вождь. — У тебе не зізнаються?
— Рука не підніметься допитувати таких людей, вони жь Ваша копія... — скромно опустив очі чиновник.
Степан устиг розповісти лише два анекдоти про Сталіна, як його витягли просто з-за новорічного столу; спершу закинули у воркутинську зону, там, на його подив, зек-актор Дикий давав уроки схожості (за системою Сталін-славського); за цей час переловили всіх родичів степанових і на його очах по одному розстріляли; він і сам не сподівався вижити, однак опинився на підмосковній тютюновій фабриці закритого типу, де виготовляв вітчизняні цигарки «Герцоговина флор», а як інак? Не довіряти ж імпортним, що можуть виявитися отруйними? На фабриці був надсуворий нагляд дегустації, і коли начальство переконалося в Степанові, то його перевели на секретний філіал Серпухівського заводу, там вручну і страшними зусиллями народжувалися двійники — підробні американські «Пак-карди» для вождя, і це справедливо, ачей закордонний міг виявитися з вибухівкою — і що тоді? І справді, імпортовані лімузини вибухали один по одному, дивуючи заокеанського виробника, а Сталін поставав знов і знов живісінький, що знов і знов породжувало міф про його безсмертя.
Коли ще Ягода добудував-таки Волго-Донський канал (правда, той виявився замілкий для бойових кораблів, але!), над ворітьми до нього поставив собі тридцятиметровий пам’ятник. Коли виміряли, то виявилося, що на півтора метри вищий, ніж усі монументи Сталінові... Це насторожило вождя, й коли Ягода вкотре поїхав на Германію лікуватися од гомосексуалізму, було запроваджено в коло друзів і родичів — кого? Подвійника Ягоди, і він там хутко виявив, що Ягода насправді — Єнон Гершович Ієгуда! Не випадково ж тоді на Сталіна було скоєно шість замахів, із яких два невдалих; словом, коли нарком Ягода повернувся на Батьківщину — то зник разом зі своїм педе-растизмом.
Берія сидів по той бік напівпрозорого дзеркала й щиро спостерігав, як учиняє любощі вождь усіх народів — той робив це завжди не скидаючи чобіт. Лише Берія знав, чому — і не через зрослі в копито пальці ніг, а тому, що чоботи містили всередині чотирнадцятисантиметрові приховані каблуки, з якими зріст вождя сягав одного метра шістдесяти двох сантиметрів. Батько всіх народів саме дійшов висновку, що шестеро рук і шестеро ніг навколо хвилюють не згірш, аніж патентовані збуджуючі еліксири. Коханка ж за інструкцією починала обгортати обертово, вождь не міг вже стримувати насолоди, а як ти це втримаєш, коли насувається подовжена тривала полюція?..
— Підглядаєшь? — почув Берія несподівано над самим вухом.
Тіпнувся, звично вхопившись за серце, бо над ним стояв Сталін.
— Ні, контролюю, — виправдовувався Берія, ще раз хапнувся за серце, аби попустило. — Як належіть по інструкції, товаришу Сталін.
— Ну-ну, — пихнув люлькою той і теж замилувався.
Бо тим часом дублер поза дзеркалом пустив хребта посмиком і вмить вдоволено одкинувся на шовк і теж взявся за люльку, набивши туди цигарку «Герцоговина флор», коханка Істоміліна вправно піднесла вогню.
— Ну, і що ти там наконтролював? — Сталін пихнув димом на дзеркало.
— Усе по інструкції, — запевнив той. — Ніяких відхилень.
Несподівано погляд вождя теж став дзеркальний:
— А це — не вона? Не номер перший? — кивнув поза скло.
— Ну що ви, — ще раз сахнувся Берія, про всяк випадок погортав анкети і полегшено пояснив:
