Камінний господар - Леся Українка
(Перша рушає нагору, за нею молодь).
З горiшнього поверху чутно грiм музики. Починаються танцi, що розпросторюються на горiшнiй рундук i галерею. Донна Анна йде в першiй парi з дон Жуаном, потiм її переймають iншi паничi по черзi. Командор стоїть на розi нiшi, прихилившись до виступу стiни, i дивиться на танцi. "Чорне домiно" зорить здолу i непомiтно для себе виходить на освiтлене мiсце перед рундуком. Дон Жуан, скiнчивши танець, схиляється на балюстраду, завважає "Чорне домiно" i зiходить удiл, воно тим часом поспiшно ховається в тiнь.
М а с к а-С о н я ш н и к
(входить збоку, переймає дон Жуана i хапає його за руку)
Ти дон Жуан! Я знаю!
Д о н Ж у а н
Я хотiв би тебе так добре знати, гарна маско.
М а с к а-С о н я ш н и к
Ти знаєш! Не вдавай! Я - донна Соль!
(Зриває з себе маску).
Д о н Ж у а н
Пробачте. В соняшнику справдi трудно впiзнати сонце.
Д о н н а С о л ь
Ти смiєшся з мене?
Тобi ще мало глуму?
Д о н Ж у а н
Де? Якого?
Д о н н а С о л ь
(понуро)
Я тiльки що була на кладовищi.
Д о н Ж у а н
Вас бачив хто?
Д о н н а С о л ь
Сього ще бракувало!
Нiхто, запевне.
Д о н Ж у а н
Ну, то в чiм же дiло?
Хiба зустрiтися на маскарадi не веселiше, нiж на кладовищi?
Д о н н а С о л ь
(сягає рукою за пояс)
О! я забула взяти свiй кинджал!
Д о н Ж у а н
(вклоняючись, подає їй свiй стилет)
Прошу, сеньйоро.
Д о н н а С о л ь
(вiдштовхує його руку)
Геть!
Д о н Ж у а н
(ховає стилет)
Непослiдовно.
Що ж вам бажано, прехороша панi?
Д о н н а С о л ь
Не знаєте?
Д о н Ж у а н
Нi, далебi, не знаю.
Д о н н а С о л ь
Ви пам'ятаєте, що ви писали?
Д о н Ж у а н
Я вам писав: "Покиньте чоловiка, як вiн вам осоружний, i втiкайте".
Д о н н а С о л ь
З ким?
Д о н Ж уа н
А конечне треба з кимсь?
Хоч i зо мною. Можу вас провести.
Д о н н а С о л ь
Куди?
Д о н Ж у а н
В Кадiкс.
Д о н н а С о л ь
Навiщо?
Д о н Ж у а н
Як навiщо?
Хiба на волю вирватись - то мало?
Д о н н а С о л ь
То ви мене просили на стрiвання, щоб се сказати?
Д о н Ж у а н
А для чого ви на те стрiвання йшли? Чи ви хотiли пiдсолодити трохи гiрку страву подружнiх обов'язкiв? Вибачайте, я солодощiв готувать не вчився. |
Д о н н а С о л ь
(подається до сходiв на рундук)
Ви ще менi заплатите за се!
"Ч о р н е д о м i н о"
(виходячи на свiтло i переймаючи донну Соль.
Ненатурально змiненим голосом)
Твiй муж тобi дозволить плату взяти?
Донна Соль миттю вибiгає геть за браму.
"Чорне домiно" хоче сховатись у тiнь, дон Жуан заступає йому дорогу.
Д о н Ж у а н
Ти хто, жалобна маско?
"Ч о р н е д о м i н о"
Тiнь твоя!
Спритно втiкає вiд дон Жуана, ховаючись поза кущами, забiгає в альтанку i там прищулюється. Дон Жуан, втерявши "Чорне домiно" з очей, подається в iнший бiк, шукаючи його. На горiшньому рундуцi донна Анна танцює сегедильї.
О д и н л и ц а р
(коли Анна скiнчила танець)
Осе ж ви танцювали, донно Анно, по наших всiх серцях.
А н н а
Невже? Здавалось менi, що я танцюю по помостi.
Чи се у вас такi твердi серця?
Д р у г и й л и ц а р
(пiдходить до Анни i вклоняється, запрошуючи до танцю)
Тепер моя черга.
А н н а
(складає долонi)
Сеньйоре, пробi!
Д р у г и й л и ц а р
Я пiдожду. Але черга за мною?
А н н а
Звичайно.
(Встає i, замiшавшись межи гостями, зникає, потiм з'являється в дворику, вийшовши долiшнiми сходами).
Донна Анна надходигь до альтанки. "Чорне домiно" вибiгає звiдти швидко, але без шелесту, i ховається в кущах. Анна падає в знесиллi на широкий ослiн в альтанцi.
Д о н Ж у а н
(наближається до неї)
Се ви тут? Вибачайте, вам недобре?
А н н а
(сiла рiвнiше)
Нi, просто втомлена.
Д о н Ж у а н
Iти на гору?
А н н а
Як?.. А!.. Мiж iншим, я найбiльш втомилась вiд безконечних дотепiв сей вечiр.
Д о н Ж у а н
Я в думцi мав не дотеп.
А н н а
Що ж iнакше?
Д о н Ж у а н
Я думав: що могло примусить вас нагiрної в'язницi домагатись?
А н н а
В'язницi? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горi стоять, бо так величнiше i неприступнiш.
Д о н Ж у а н
Я дуже поважаю неприступнiсть, як їй пiдвалиною не камiння, а щось живе.
А н н а
Стояти на живому нiщо не може, бо схибнеться хутко.
Для гордої i владної душi життя i воля - на горi високiй.
Дон Ж у а н
Нi, донно Анно, там немає волi.
З нагiрного шпиля людинi видко простори вiльнi, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок - i зiрветься в безодню.
А н н а
(в задумi)
То де ж є в свiтi тая справжня воля?..
Невже вона в такiм життi, як ваше?
Адже мiж людьми ви, мов дикий звiр межи мисливцями на полюваннi, - лиш маска вас боронить.
Д о н Ж у а н
Полювання взаємне межи нами. Що ж до маски - се тiльки хитрощi мисливськi. Зараз
її не буде.
