Кім - Редьярд Джозеф Кіплінг

Ганіфа заворушилася уві сні й Гарі-бабу нервово підскочив до мідного кадила для ладану, геть темного і безбарвного у вранішньому світлі, вимастив пальця в кіптяві, яка там назбиралася, і провів собі риску через усе лице.

— Хто у твоєму домі помер? — спитав Кім місцевою мовою.

— Ніхто. Але у неї може бути погане око, в тієї чаклунки, — відповів бабу.

— То що ти тепер робиш?

— Відведу тебе на твій шлях у Бенарес, якщо ти туди їдеш, і розкажу тобі все, що ти маєш знати про нас.

— Я їду. А о котрій годині наш поїзд? — Кім звівся на ноги, обвів поглядом обшарпану кімнату і восково-жовте лице Ганіфи. Низьке сонце скрадалося по підлозі. — Тій відьмі треба грошей заплатити?

— Ні. Вона зачаклувала тебе від усіх дияволів і небезпек в ім’я своїх дияволів. Так хотів Магбуб. — Він перейшов на англійську. — Думаю, він дуже старосвітський, якщо вірить у такі за-абобони. Ба, то ж усе було черевомовство — слова з живота, еге ж?

Кім механічно клацнув пальцями, щоб відвести лихо, яке могло закрастися у послуги Ганіфи, хоч Магбуб і не думав такого, про це Кім був певен, а Гарі знову захихикав. Але він, перетинаючи кімнату, дбав, аби не наступити на плямисту, приземкувату тінь Ганіфи на підлозі. Відьми, як надходить їхній час, можуть ухопити душу людини за п’яти, якщо людина заґавиться.

— Тепер слухайте уважно, — сказав бабу, коли вони вийшли на свіже повітря. — Частина тих церемоній, свідками яких ми стали, включає передачу діє-евого амулета від нашого Відділу. Якщо помацаєте шию, Ви там знайдете маленький срібний амулет, ду-уже дешевий. Це наш. Розумієте?

— Оах, так, це гава-ділі [збадьорювач серця], — мовив Кім, намацуючи амулет на шиї.

— Ганіфа, вона їх робить за дві рупії дванадцять анн із… із усіма видами заклять. Вони цілком звичайні за винятком того, що частково покриті чорною емаллю і всередині кожного є маленький папірець, списаний іменами місцевих святих і таким іншим. Це справа Ганіфи, розумієте? Ганіфа їх робить ті-ільки для нас, а коли ні, то ми, отримавши їх, перед випуском вкладаємо в кожен малесенький шматочок бірюзи. Містер Ларган їх постачає. Інших джерел постачання немає, і це все я придумав. Звичайно, це суворо неофіці-ійно, але зручно для підлеглих. Полковник Крейтон про це не знає. Він європеєць. Бірюза загорнута в папір… Так, ця дорога веде до вокзалу… Тепер припустімо, що ви йдете з Ламою, або зі мною, сподіваюся, одного дня, або з Магбубом. Припустімо, ми втрапили у тіснюще місце. Я боязкий чоловік, найбоязкіший, але запевняю вас, я бував у тіснющих місцях частіше, ніж волосся росте на моїй голові. Ви скажіть: «Я — син талісмана». Ду-уже добре.

— Я не дуже розумію. Не треба, щоб тут чули, що ми говоримо англійською.

— Усе гаразд. Я ж просто бабу, хизуюся перед вами своєю англійською. Усі ми, бабу, говоримо англійською, щоб похизуватися, — сказав Гарі, грайливо змахуючи накидкою. — Як я починав казати, «син талісмана» означає, що ви належите до Сат Бгаї — Семи Братів, а це вже гінді і мантра. Загалом вважається, що ця спільнота вже зникла, але я написав кілька статей, щоб довести, що вона досі існує. Розумієте, все це — мій задум. Ду-ууже хороший. Сат Бгаї мали багато членів, тож можливо, перед тим, як перерізати Вам горло, Вам дадуть якийсь шанс вижити. Це у будь-якому разі корисно. І більше того — ці дурнуваті тубільці — якщо вони не надто збуджені — вони завжди зупиняться подумати, перш ніж убивати людину, яка каже, що належить до якоїсь спе-ецифічної організації. Розумієте? Ви так скажете, коли потрапите у тісне місце, «Я — син талісмана» і ви — можливо — ее… отримаєте другий шанс. Це тільки для виняткових ситуацій і ще для налагодження стосунків із незнайомцями. Ви відчуваєте, про що я? Ду-уж-же добре. А тепер припустімо, що я, або хтось інший із нашого Відділу прийшов до Вас у геть іншому вбранні. Б’юся об заклад, я можу перебратися так, що Ви мене геть не впізнаєте. Колись я Вам покажу. Я прийшов як купець із Ладака… чи як будь-хто… і кажу Вам: «Хочете купити коштовне каміння?» Ви кажете: «Я що, схожий на людину, яка скуповує коштовні камені?». Тоді я відповідаю: «Навіть ду-уже бідний чоловік може купити бірюзу або таркіан».

— Так це ж кічрі — овочева карі, — сказав Кім.

— Так, певно що. Ви кажете: «Покажіть мені таркіан». Тоді я відповідаю: «Його приготувала жінка і, можливо, для Вашої касти це недобре». А Ви тоді відказуєте: «Не існує каст, коли люди йдуть… шукати таркіан». Ви робите маленьку паузу між словами «йдуть… шукати». У цьому весь Ваш секрет. Маленька пауза між словами.

Кім повторив гасло.

— Гаразд. Тоді, якщо є час, я покажу Вам мою бірюзу, так Ви дізнаєтеся, хто я такий, і ми будемо обмінюватися міркуваннями і документами, і тому подібними речами. І так само з будь-ким іншим із нас. Ми часом розмовляємо про бірюзу і про таркіан, але завжди з маленькою паузою між словами. Це ду-уже просто. По-перше, якщо потрапили у тісне місце, скажіть: «Я — син талісмана». Можливо, це допоможе Вам, а може, й ні. Потім, якщо хочете вести офіці-ійно справи з незнайомцем, говоріть, як я вам розповідав, про таркіан. Звісно, зараз Ви не маєте офіці-ійних справ. Ви зараз — ах-ха! — позаштатно на випробуванні. Абсолютно унікальний екземпляр. Якби Ви були арійцем від народження, то Вас би одразу прийняли на роботу, але оці півроку відпустки — для того, щоб Вас розангліканити, розумієте? Лама чекає на Вас, бо я напівофіційно повідомив йому, що Ви успішно склали всі свої іспити і скоро одержите урядове призначення. Ог-го! Ви на грошовому утриманні, розумієте, якщо хтось із синів талісмана попросить Вас про допомогу, пам’ятайте, що краще їх усе-таки підтримати. Тепер я мушу попрощатися, мій дорогий друже, і сподіваюся, що Ви — е-е — успішно зійдете на вершину.

Гарі-бабу ступнув один-два кроки у натовп при вході до Лагорського вокзалу і — зник. Кім зробив глибокий вдих і сам себе привітав з усім. За пазухою непримітної одежини він відчував нікельований дотик револьвера, на шиї мав амулет. Чаша для подаянь, вервиця і ритуальний кинджал (містер Ларган нічого не забув) були під рукою, разом із аптечкою, коробочкою з фарбами, компасом