Східний синдром - Юлія Ілюха

Підійшла до вуличної торгівки сонцезахисними окулярами, переміряла кілька пар, зупинившись на одних — великих, на півобличчя, які робили її схожою на черепаху з мультфільму про левеня. Вона так заразливо сміялася, розглядаючи в дзеркалі своє відображення, що продавчиня, засмалена на ранньому сонці жінка за п’ятдесят, теж усміхнулася, показуючи металеві зуби.

Сьогодні в Тані були всі причини для радості. У рюкзаку, який вона несла за плечима, лежав її новий український паспорт. Її двері в нове життя. Вона плакала, отримуючи його, не вірячи, що все це відбувається з нею.

— Не хнич, мала, ми це зробили! Радіти треба, а не ридати! — обіймав її «Мажорчик» і гладив по спині, як дитину, яку треба заспокоїти.

Андрій сміявся, називав її «новою українкою» і пропонував прямо зараз їхати святкувати.

— Слухай, давай завтра, добре? — ніяково усміхнулася. — Бо на сьогодні в мене вже плани.

— Он як? — Він здивовано вигнув брову. — Які ж це? Мені вже ревнувати?

— Хто знає, хто знає… — відповіла ухильно, засміялася і поцілувала в губи, піднявшись навшпиньки.

«Мажорчик» на секунду притримав її біля себе за руки.

— Будь розумничкою, окей?

Таня вирвалася і підморгнула.

— Я подзвоню увечері.

У її житті з’явився новий чоловік. Як не дивно, теж Сергій. Це до нього вона бігла зараз із новим паспортом у рюкзаку за спиною. Вони зустрічалися всього два місяці, та й то — тільки на вихідні, але в Тані вже були на нього далекоглядні плани. Тепер, коли в неї з’явився омріяний документ, ці плани ставали ближчими, набували чіткіших обрисів.

Лише шість зупинок трамваєм, двісті метрів пішки — й ось він, будинок, у якому він живе. Показала паспорт на вході вахтерці, яка її вже знала, збігла на другий поверх. Зайшла у велику кімнату.

Сергій стояв і виглядав у вікно. Підкралася тихо, навшпиньки, закрила йому очі своїми руками.

— Хто? — Він засміявся дзвінко й безтурботно.

Відняв її руки від очей, повернувся — хлопчик років п’яти зі світлими очима й кучерявим волоссям.

— Я! — Таня присіла, обійняла його, сильно притискаючи до себе дитяче тіло.

— А я тебе чекав, увесь день біля вікна стояв, хоч вихователька сказала, що сьогодні тебе не буде, — серйозно повідомив.

— Хіба ти забув, що я обіцяла приходити щотижня? — Таня гладила м’яке волосся. — Ми ж з тобою друзі, а друзі завжди виконують свої обіцянки одне перед одним.

Хлопчик міцно обхопив її шию. Він був ще маленьким, аби зрозуміти, що їхні регулярні зустрічі стали можли­вими тільки тому, що ця добра тьотя, яка завжди приходить із цукер­ками, фруктами та іграшками, колись на війні врятувала життя сина директорки дитбудинку. І що найбільша її мрія — забрати його звідси й назвати своїм сином. Сама ж Таня не знала, як відреагує на таку новину Анд­рій, з яким вона зустрічалася вже три місяці. Сподівалася, що це не зруйнує їхні такі раптові й неочікувані стосунки, адже повідомлення про те, що вона не може мати дітей, він сприйняв спокійно. Вірила, що врешті й у неї буде сім’я, до якої вона йшла так довго.

А поки що маленький хлопчик стояв біля вікна, три­маючи її за руку, і поспіхом, наче боячись, що хтось може відібрати, запихав до рота шоколадну цукерку.

Сонячні зайчики танцювали на його золотавому волоссі, а за вікном вибухали перші суцвіття каштанів.

Серпень 2016 — травень 2017, Харків

Літературно-художнє видання

Ілюха Юлія

Східний синдром

Роман

Керівник проекту В. А. Тютюнник

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор Н. Я. Гранкіна

Художній редактор В. О. Трубчанінов

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор В. М. Немашкало

Підписано до друку 27.03.2019.

Формат 84х108/32. Друк офсетний.

Гарнітура «Literaturnaya». Ум. друк. арк. 12,6.

Наклад 4000 пр. Зам. №  .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а.

E-mail: [email protected]

Вiддруковано у ПрАТ “Бiлоцеркiвська книжкова фабрика”

Свiдоцтво ДК № 5454 вiд 14.08.2017 р.

09117, м. Бiла Церква, вул. Леся Курбаса, 4

Тел./Факс (0456) 39-17-40

E-mail: [email protected]; сайт: http://www.bc-book.com.ua

Примечания

1

Ніколи в житті (тур.).