Вар'яти: Вибрана проза - Богуміл Грабал

не є таким, як Муцій Сцевола, той молодий римлянин, котрий спалив собі ліву руку на очах вражених ворогів, після чого сказав: таких, як я, в Римі тисячі. Та я боюся і, зрештою, люблю боятися, переповнений вічним неспокоєм, як К’єркегор, як Ніцше — я, у кого очі повні сліз, я просяк ними, як ті, що скуштували сльозогінного газу, власним тілом відчули удар струменю з водяної гармати, дякуючи уяві і тому, що пережив на власному досвіді, котрого тілом і душею зазнали інші…».

То чи відібрав Грабал собі життя? Не в уяві, а насправді? Важко припуститися такої думки. А з іншого боку, чи не легше з нею погодитися, ніж визнавати факт, що то міг бути насправді нещасливий, абсурдний випадок? Що просто занадто вихилився з вікна, годуючи голубів.

І все ж така випадкова смерть має більше спільного з його баченням людської долі, яке він виклав у своїх книжках. Бо чи не так загинув Мілош Піпка, боязкий герой «Потягів під особливим наглядом»?

Урна з прахом Грабала спочила 28 березня, в день його вісімдесятитрьохріччя, в родинному склепі на цвинтарі в Градіштку біля Керська. Спочив біля своїх матері, батька, брата і стрия Пепіна.

— І що, це кінець? — запитував я самого себе, стоячи над могилою. — Чи тут, під оцим гравієм, усе скінчилося? Оповідання стрия Пепіна, подорож молодої пані шефині на німбурзький комин, печатки на сідничках Святої Зденки і маленькі шедеври пакувальника макулатури Ганті? Тут усе закінчується?

І тоді я пригадав собі, що в році 1879-му якийсь Длубач-Грабйонтко, видатний діяч товариства «Сокіл», виголошуючи якусь надгробну промову, сказав на завершення таке: «Нехай його прах живе між нами!».

І я помолився, щоб так було.

Переклад з польської Юрія Сенюка

Александер Качоровський (1969 р. н.) — перекладач чеської літератури польською мовою (зокрема, «Ніжний варвар» Богуміла Грабала, «Випадки невдачливого тенор-саксофоніста» Йозефа Шкворецького, «Ченчик» Еґона Бонді). Працює в тижневику Newsweek Polska.

Примечания

1

«Збройовка» (Брно) — популярний футбольний клуб.

2

Ганнес (Ян) Рееґен — реальна особа, молодий і дуже здібний художник, який помер на початку 50-х років від туберкульозу. Особисто Грабал знав його мало, проте добре знав його близького приятеля художника Владіміра Боудніка. Поява Рееґена в «Ярмілці» — це своєрідне вшанування письменником пам'яті молодого митця.

3

«Це лише квіточки з тим вашим Лідіце, ви чехи аж усираєтеся перед англійцями, а скільки таких Лідіце було в Індії? Га?» (нім.). Лідіце — містечко в Чехії, дощенту спалене гітлерівцями 1942 р.

4

Рудольф Сланський (Зальцман) (1901-1952) — діяч Комуністичної партії Чехословаччини, 1951 р. заарештований і звинувачений в «антидержавній змові», 1952 р. страчений.

5

«Залізний Ґустав» (нім.).

6

«То як, цей собака ще живий?» (нім.).

7

«Ах, які ж вони молоді і сильні!» (нім.).

8

«Бібельфошери» — від нім. Bibelfoscher, «дослідники Біблії», релігійна секта.

9

Карел Гинек Маха — найвизначніший представник чеського романтизму (1810-1836), автор поетичних та прозових творів. Значний розголос отримала публікація його інтимного щоденника, де він скурпульозно описує всі свої сексуальні пригоди, включно з онанізмом.

10

Кролевецька Біблія — видання, здійснене у Кролевиці (Кеніґсберзі), уславилася багатими ілюстраціями.

11

Райони Праги.

12

Перелом коліна? (лат.)

13

«Про лісівництво» (нім.).

14

Гірнича професія.

15

Один із первісних варіантів Грабалового тексту, що згодом розрісся в ліричну повість (перша редакція — 1973-1974 рр., наступна —1977 р. після ґрунтовного дописування 1976 р., перша офіційна публікація 1989 р.). — Прим. перекл.

16

Іван Скала, Ян Козак — одіозні постаті, «заслужені письменники ЧССР», офіційні улюбленці режиму.