Щира шахрайка - Емілі Локхарт

Ноа не обернулася.

Джул зайшла в автобус.

Ноа досі не повернулася.

Джул сплатила за проїзд, і двері автобуса зачинилися. До місця, де стояла детектив, тримаючи зламану руку, під’їхала автівка. Ноа показала своє посвідчення людині всередині.

Автобус рушив у протилежному напрямку. Джул посіла обшарпане місце, найближче до водія.

Він зупиняється на вимогу. Ось так працюють автобуси у Кабо-Сан-Лукас. «Quiero ir a la esquina de Ortiz y Ejido. ¿Puedes llevarme cerca de allí?»[61] — запитала Джул. Це було те місце, про яке розповідав клерк, де їй продадуть авто за готівку без жодних питань.

Водій кивнув.

Джул Вест Вільямс нахилилася вперед.

Вона мала чотири паспорти, чотири водійські посвідчення, три перуки, кілька тисяч доларів готівкою, а також номер кредитної картки, яка належить Форрестові Сміт-Мартіну і якою вона скористається, купуючи авіаквитки.

Насправді, Джул могла б зробити безліч речей за допомогою цієї кредитної картки. Вона могла б відплатити Форрестові за всі прикрощі, які він заподіяв їй.

Це було спокусливо.

Та вона, напевно, не робитиме цього. Тепер, коли їй більше не треба бути Імоджен Соколофф, Форрест для неї — ніщо.

Останні шматочки Іммі, які були всередині Джул, зникли, наче рінь, яку змило з берега припливом.

У перспективі Джул може стати зовсім іншою людиною. Будуть інші мости, котрими вона пройде, й інші сукні, які вона вдягне. Джул змінила свій акцент, змінила саме своє єство.

Вона зможе знову вчинити так.

Джул зняла нефритову каблучку зі змією і впустила її на підлогу, спостерігаючи, як вона покотилася до задньої частини автобуса. На Кулебрі ніхто не перевіряв документи.

Вона відчувала, як пістолет обпікає їй поперек. Вона була озброєна. Вона не мала серця, яке можна розбити.

Наче героїня бойовика, Джул Вест Вільямс була центром історії.

Від автора

На написання роману «Щира шахрайка» мене надихнула сила-силенна книжок і фільмів: історії про сиріт вікторіанської епохи, байки про пройдисвітів, романи з антигероями, бойовики, фільми жанру «нуар», комікси про супергероїв, розповіді, у яких події відбуваються у зворотному порядку, історії про класову мобільність і книжки про життя жорстоких, амбітних і нещасливих жінок. Цей роман для мене — немов нашарування всіх цих джерел. Не можу назвати всіх, хто вплинув на мене, але особливу подяку я складаю Патриції Гайсміт за «Талановитого містера Ріплі», Марку Сілу за «Чоловіка в Рокфеллеровському костюмі» та Чарлзові Діккенсу за «Великі сподівання».

Подяки

Дякую моїм першим читачам за їхні ретельні відгуки: Айві Оукін, Ко Бут, Метту де ла Пеньї, Джастіну Ларбелістьєру та Зої Пересман. Ще більша подяка Сарі Млиновські, яка читала безліч чернеток. Фотографу Хізер Вестон, яка створила чудовий набір зображень, натхненна романом, і багацько додала до мого розуміння його естетики. Я вдячна Еллі Картер, Лаурі Рубі, Енн Урсу, Робіну Вассерману, Скотту Вестерфельду, Ґейл Форман, Мелісі Кантор, Бобу, Меґ Воліцер, Кейт Карр, Ліббі Брей і Лен Дженкін за підтримку й клопоти. Моєму агентові, Елізабет Каплан (ти чемпіонка!); її помічникові, Браяну Мак-Ґафогу за величезну допомогу. Дякую Джейн Гарріс та Еммі Метьюсон з «HotKey», а також Еві Міллс й Елізі Джонс із «Allen and Unwin» за ранній ентузіазм. Дякую Рамоні Дженкін за медичну експертизу. Дякую дивовижній команді «Penguin Random House», що включає в себе (і це не всі) Джона Адамо, Лауру Антоначчі, Домініка Сіміна, Кетлін Данн, Колліна Феллінгема, Анну Г’єстебі, Ребекку Гуделіс, Крістіну Лабов, Кейсі Ллойд, Барбару Маркус, Лізу Нейдл, Едріен Вайнтрауб, і, зокрема, своїй вимогливій, терплячій та підбадьорливій редакторці-героїні бойовика — Беверлі Горовіц. Дякую своїм родичам, близьким і далеким, а найдужче — Даніелю Оукіну.

Про автора

Е. Локгарт — авторка бестселера New York Times «Ми були брехунами», який є доступним у подарунковому виданні з новими матеріалами. Вона також написала: «Муха на стіні», «Драмарама», «Ганебна історія Френкі Ландау-Бенкс» та чотири книги про Рубі Олівер: «Список бойфрендів», «Енциклопедія хлопців», «Як знайти скарб серед хлопців», «Бойфренди наживо». Відвідайте сайт Емілі Локгарт (emilylockhart.com) і слідкуйте за її обліковим записом у «Твіттері» (@elockhart).

Примечания

1

1 фут — 30,48 см. (Тут і далі прим. перекл., якщо не вказано інше.)

2

У США уявлення про «вежу зі слонової кістки» пов’язане з критикою університетів (особливо тих, що входять до «Ліги плюща») та академічної еліти в цілому за зневажливе ставлення до «профанів», снобізм і замкнутість.

3

Гроші, які надали чи позичили в університеті або коледжі студенту, який не в змозі оплатити повну вартість своєї освіти.

4

Вигаданий усесвіт, у якому відбуваються коміксні історії, які видає компанія Marvel Comics.

5

Коротка зачіска.

6

Гумове взуття на кшталт капців.

7

Маскувальний засіб, коректор, що приховує дрібні вади на обличчі, пігментні плями, прищі, почервоніння, мішки під очима, мімічні зморшки.

8

8 Прийом дівчаток 12 років у дорослу юдаїстську спільноту.

9

Повість про події в житті маленької дівчинки, що живе під опікою свого діда у швейцарських Альпах, автор Йоганна Шпірі.

10

Класичний дитячий роман англійської письменниці Френсіс Елізи Годґсон Бернет.

11

Роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер.

12

Останній завершений роман Чарлза Діккенса.

13

Ресторан британської кухні.

14

Навчальні відео в мережі Інтернет.

15

Культурний рух, який очолювали провідні афроамериканські письменники і художники, період розквіту афроамериканської культури в 1920-і — 1930-і роки.

16

Романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини.

17

Американська письменниця, редактор і професор. Лауреат Нобелівської премії з літератури.

18

Американський письменник, журналіст, автор коміксів і педагог. Коутс є національним кореспондентом The Atlantic, де він пише про культурні, соціальні та політичні питання, зокрема, як їх сприймають афроамериканці.

19

Класичний англійський десерт із фруктів, запечених під скоринкою з крихт пісочного тіста.

20

Трагікомедія Вільяма Шекспіра.

21

«Сторонній» (фр.).

22