Непорозуміння - Айрін Айс

Я лише чула окремі слова із розмови. Сергій розпитував лікаря чи це точно, чи нічого не загрожує нам з малюком. І ще щось але я вже не почула, однак гадаю питання були все ті ж.

Коли повернувся Сергій я продовжила сидіти на ліжку і дивитися в вікно. Я була в шоці, бо думала що це неможливо...що шанс занадто малий. Сталося диво.

Я так щаслива, що боюся порадіти аби не злякати Божий подарунок.

- Сонечко, з тобою все гаразд? Аж не віриться що ми станемо батьками.

- Угу.

Сергій змарнів. Дивлячись прямо в мої очі спитав: "Чи ти не рада?"

Я заридала притулившись до міцного чоловічого плеча. - Я й досі не можу повірити в це диво.

Моя рука накриває ще плоский животик, а рука Сергія накриває мою. Сидимо насолоджуємося моментом, ділимося планами та ідеями на майбутнє. 

Згодилися що треба якнайшвидше влаштувати весілля, щоб я змогла одягнути гарну сукню та трохи потанцювати на бенкеті.

Ми занадто хвилювались щоб вагітність пройшла легко та без небезпек для мене та малюка. Однак для переживань не виявилося причин і через дев'ять місяців на світ з'явилося наше малятко.

Кінець історії. Сподіваюся любі читачі вам сподобались герої та історія в цілому. Я рада і вдячна що ви були моїми натхненниками. Якщо історія вам була до вподоби не забудьте залишити вподобайку. Буду чекати на коментарі:) Бережіть себе!

Кінець