Тiнi забутих предкiв - Михайло Михайлович Коцюбинський

В а т а г — той, хто керує ватагою; ватажок, старший чабан.

В а т р а — вогнище, багаття.

В е с і л ь н а   п е р е з в а — у дореволюційні часи частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями до молодого.

В і в т а р — відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол.

В о р гі н н я — зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина; загорожа. Огорожа з дерев’яних лат.

Г а б а — покривало; хвиля.

Г а д ж у г а — молода смерека.

Г а й н о — лігво ведмедя.

Г а м а з е я — громадська будівля для зберігання зерна, муки тощо.

Г а м а н — шкіряна сумочка для грошей, торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет.

Г а р м а н — тік.

Г а ч і — штани.

Г е й б и — наче, немов.

Г е м з и т и — мрячити.

Г о г о з — брусниця.

Г о т у р — глухар.

Г о ц — водопад.

Г р о м а д с ь к а   х а т а — приміщення для приїжджих урядовців.

Г у г л я — гуля.

Г у с л я н к а — кисляк з пареного молока.

Г у т і р к а — розмова.

Ґ а з д а — господар.

Ґ о н т — покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.

Ґ р у н ь — вершина гори.

Ґ у р а л ь н я — спиртово-горілчаний завод.

Д а н г а л а к — весляр.

Д е с я т н и к (десяцький) — у дореволюційній Росії нижчий поліцейський служитель на селі, якого обрали селяни.

Д і д и ч — поміщик, великий землевласник.

Д і д и ч   р и н ш т о к у   м і с ь к о г о — людина, яка очолювала покидьків міського населення.

Д о в і д н е (довідно) — цілком певно, достовірно, вигідно.

Д р а г л і т и — труситися, коливатися.

Д р о б ’ є т а — вівці.

Д у к а ч (дукат) — срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.

Е к о н о м — завідуючий поміщицьким господарством, економією.

Є р и к — невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.

Ж е б р и — збирання милостині.

Ж е н т и ц я — сироватка.

Ж е р д к а — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.

Ж у ж м о м — у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).

Ж у п а н — теплий верхній чоловічий суконний одяг.

З а п а с к а — жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

З а р і н о к — пологий берег річки, вкритий рінню.

З а с т а й к а — житло чабана-гуцула в полонинах.

З б і р ж а к (збіржаник) — візник.

З г а р д а — намисто з монет або хрестиків.

З е м с ь к и й — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.

І з в о р — яр.

І м б р и к — казанок.

К а л а б а т и н а — топке місце, калюжа.

К а п а р а н — верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.

К а р м а з и н — сукно малинового кольору.

К а р н а в к а — металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.

К а р у ц а — хура, віз.

К а т р а г а — курінь.

К а ш и ц я — дерев’яна обшивка берегів.

К е п т а р — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.

К и ч е р а — гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.

К н а к — поліційна дільниця.

К о в б а н я — глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.

К о з а р — козячий пастух.

К о н с е к в е н т н и й — послідовний.

К о п и л — тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.

К о р с е т к а — верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

К о р у г в а, к о р о г в а — прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

К о т в и ц я — якір.

К р е с а н я — капелюх.

К у н я — волоть очерету.

К у ф а — дерев’яне відро.

К ч у л а — овеча вовна.

Л а з а р о н і — волоцюга.

Л і с а — огорожа, сплетена з хворосту.

Л у д і н н я — тут: одяг, вбрання.

Л ю б а с — коханець.

М а й — мабуть.

М а л а й — вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.

М а н н а — тут: молоко.

М а н т а — плащ.

М а р ж гі н к а — худоба.

М о к а н — горець-чабан.

М о л ь ф а р — чарівник.

М о с к а л