Вовк-тотем - Цзян Жун

вже перейняли харчові звички скотарів — м’ясо й чай на сніданок і ситна вечеря — вже так зголодніли на морозі, що аж трусилися. Тож уся слідча група в складі її голів, чабанів та молодої інтелігенції посунула у зворотному напрямку за легким візком, на якому везли тіло вовка. Чень Чжень разом з Батом та Саацереном пішов шукати їхні дорогоцінні аркани, сподіваючись також знайти ще одного вовка, розчавленого копитами. Також він сподівався, що два відважних конопаси розкажуть йому ще щось про вовків та прийоми боротьби з ними. 7

«Наказувати моїм людям буде сірий вовк!»

Уранці шатро Огуз-хана яскраво освітилося ніби небесним світлом, і з того світла з’явився сивогривий вовк, який промовив до Огуз-хана: «…я бігтиму попереду». Коли Огуз знявся з табору і виступив у похід, він побачив, що попереду війська біжить сивогривий вовк. Великий воїн послідував за ним.

Коли після того Огуз-хан знову зустрівся з сивогривим вовком, той сказав йому: «Сідай на коня і їдь перед солдатами». Огуз-хан сів на коня, а вовк сказав: «Веди за собою воєначальників і солдатів, а я бігтиму попереду й показуватиму вам шлях».

Тоді хан сів на коня і за сивогривим вовком виступив у похід…

«Огузнаме»,[51] цитується за «Записками з юрти» Ханя Жуліня

степу масштабні облави на вовків завжди розпочинаються на початку зими, коли всі байбаки з усіх пагорбків зариються в нори й поснуть. Вони є улюбленою їжею вовків, оскільки більші за розміром від зайців і жирніші від них, тож вважаються одним із джерел поживи для степового вовка. Коли байбаки зариваються в нори, вовки починають подвоювати атаки на худобу, і на пасовищі виникає необхідність організовувати мисливців для відсічі. Крім того, на початку зими степові вовки саме обростають щільним зимовим хутром. Воно в них стає пухнасте, блискуче й мов новеньке після линьки, а шкіра під ним — надзвичайно пружною. Тож першосортні вовчі шкурки видобувають саме в цей сезон, і ціна їхня на закупівельних пунктах — найвища. Полювання на вовків на початку зими є також важливим додатковим джерелом прибутків для скотарів на додачу до трудоднів. Для молодих скотарів облави на вовків є також гарною можливістю повправлятись у мистецтві їзди верхи й володіння арканом та продемонструвати свою сміливість, а для організаторів від кожного загону скотарів — це можливість виявити такі військові здібності, як проведення розвідки, оцінка місця подій, вибір місця і часу, організація облави, проведення маневрів і вміння віддавати накази. Облави на вовків на початку зими традиційно використовували вожді племен, шаньки,[52] великі й малі хани для військових тренувань своїх племен, і ця тисячолітня традиція передавалася з покоління в покоління, тож дотривала й донині. Щойно закріпиться перший великий сніг, як основні приготування до облави вже завершені. У цей час відбитки вовчих лап на снігу найбільш чіткі, тож можливість сховатися для зграї різко зменшується. І хоча вовк має довгі ноги, однак, ступаючи по першому, ще мокрому, снігу, він загрузає в ньому й не може бігти швидко, а в коня ноги довші, тож він опиняється в більш вигідному становищі. Отже, перший сніг і початок зими — сезон жалоби для вовків, адже скотарі завжди користуються цією можливістю і захоплюються вбивством, даючи вихід образам, що вони і їхня худоба зазнавали від вовків цілий рік.

Однак, якщо люди можуть дізнатися закономірності степового життя, то й вовки можуть їх простежити. А останніми роками вовки пішли ще розумніші — вони швидко розкусили наміри щорічних облав, тож коли закріплявся перший сніг і степ із жовтого ставав білим, вони хутчій тікали за кордон, тільки сніг за ними курів, або ховалися глибоко в гори, де полювали на дзеренів та зайців, або ж залягали десь у диких і недоступних місцях, відрізаних великим снігом від усього світу, і трималися там, обгризаючи сухі маслаки та смокчучи висушені сонцем і вітром шматки шкіри, щоб якось боротись із голодом, поки сніг не затвердіє. Коли ж сніговий шар ставав твердим і вовки звикали пересуватися по снігу, а в людей настрій саме підупадав, вовки приходили грабувати.

На зборах Комітету пасовища Улзій сказав:

— За попередні декілька років під час облав на вовків на початку зими ми не вполювали і кількох великих вовків, траплявся тільки самий молодняк. Тож нам варто діяти, як ці хижаки, — поменше правил і звичаїв, а побільше несподіванки й безладу. Ми можемо раптом припинити напади, перечекати трохи, потім раптом знову напасти, і так, скориставшись безладом, досягнемо перемоги. Хоча це й не за військовими правилами, однак вовки не зможуть угледіти тут закономірності й підготуватися до нападу. Зазвичай навесні не влаштовують облав, однак якщо порушити старе правило й одного разу її таки влаштувати, удар для вовків буде несподіваним. І хоча нині вовчі шкури не такі гарні, як на початку зими, а до линяння ще більше місяця, найвищої ціни за них не дадуть, на заготівельному пункті можуть додатково нагородити патронами.

У Комітеті постановили провести на пасовищі мобілізацію й розгорнути масштабну операцію з винищення вовків, щоб, по-перше, змити «чорну пляму» випадку зі знищенням табуна і, по-друге, щоб виконати директиву вищого керівництва щодо знищення вовчого лиха в Орхонському степу. Бао Шуньґуй сказав:

— Хоча тепер весна і всі заклопотані з приплодом в отарах, тож знайти сили для боротьби з вовками буде непросто, однак не вчинити облаву неможливо, інакше буде важко пояснити все це начальству.

Улзій сказав: