Лінкольн у бардо - Джордж Сондерс
Не певний, що ми зможемо все це запам’ятати, завагався містер Кейн.
Надто вже серйозно звучить, мовив містер Фуллер.
Як вирішить містер Ліпперт, так і буде, сказав містер Кейн. Він же у нас за старшого.
роджер бевінс ііі
Хоч, Правду мовлячи, ми Троє були однолітками, адже кожен із нас опинився у цьому Місці посеред двадцять восьмого Року свого життя (на той час не спізнавши ще ні любові, ні шлюбу), серед членів нашого невеликого Гурту я й справді був, якщо підходити до питання суто технічно, вищим, так би мовити, за Званням, бо прибув сюди першим і майже дев’ять років провів тут на Самоті, аж доки до мене Долучився містер Кейн (його доправив сюди Індіанський Спис, який вельми невчасно встромили йому в сідницю); як наслідок, майже на одинадцять років ми з містером Кейном утворили Нерозривний Дует, доки оце Щеня, сиріч містер Фуллер, не надумало стрибнути на п’яну голову з однієї силосної вежі у Делавері, перетворивши відтак наш Дует на повноцінне Тріо.
Обміркувавши цю Справу, я подумав, що долучатися до неї, схоже, не в наших Інтересах, адже вона жодним чином нас не стосується і може становити Загрозу для самої нашої Свободи, й обтяжити нас Згубними Зобов’язаннями, й обмежити наші Намагання завжди та незмінно робити тільки й виключно те, що нам до Вподоби; ба більше, усе це може мати Фатальний Вплив на нашу здатність Залишатися тут.
Мені страшенно прикро, гукнув я униз, але ми не хочемо, а отже, й не будемо!
стенлі ліпперт-«прохвесор»
Тепер Холостяки посипали нас згори котелками: чорними, похмурими, похоронними; було таке враження, що попри звичну свою легковажність вони усвідомлювали всю вагомість того моменту і хоча й не мали наміру тут баритися, все ж шкодували, що не можуть допомогти.
преподобний еверлі томас
Утім, журилися Холостяки недовго.
ганс воллмен
Вони ж перебували у пошуку любові (принаймні самі себе в цьому запевняли), а тому мусили постійно бути в русі: сповнені надії, жартівливі, жваві, тільки те й робили, що роззиралися навколо і шукали.
роджер бевінс ііі
Шукали новоприбульців або й проґавлених раніше староприбульців, чия достоту незрівнянна врода могла б виправдати втрату свободи, яку вони цінували понад усе.
преподобний еверлі томас
Тож уже незабаром за ними тільки закурилось.
ганс воллмен
З «прохвесором» Ліппертом на чолі ми влаштували веселі перегони понад усіма нашими теренами.
джин кейн-«шельма»
Пролітали низенько над пагорбами та доріжками, проносилися на швидкості крізь хвороб-доми, повітки, дерева і навіть крізь оленя з того, іншого обшару.
джек фуллер-«пустобрех»
Який, злякавшись нашого майже одночасного входу і виходу, аж дибки став, ніби його бджола вжалила.
джин кейн-«шельма»
LXXIX
Зневірившись, люди почали містера Лінкольна залишати.
роджер бевінс ііі
Скручувалися у позу ембріона і вивалювалися назовні.
ганс воллмен
З достеменно гімнастичною спритністю з нього вистрибували.
роджер бевінс ііі
Або й просто трохи стишували крок, щоб президент сам із них вийшов.
ганс воллмен
І там-таки, на тій доріжці, кожен знеможено простягався долі, аж стогнучи від розчарування.
преподобний еверлі томас
То була мана.
роджер бевінс ііі
Химера.
преподобний еверлі томас
Ми сприймали бажане за дійсне.
роджер бевінс ііі
Врешті-решт, проминувши Дж. Л. Беґґа (тепер він живе у вічнім світлі), здалися навіть ми троє.
ганс воллмен
Спершу — Бевінс, за ним — Воллмен, потім — я.
преподобний еверлі томас
Випали один по одному на стежку неподалік від меморіалу Муїрів.
ганс воллмен
(Жменька ангелів, що метушаться над одягненими по-моряцькому хлопцями-близнюками, які лежать пліч-о-пліч на кам’яній плиті.)
роджер бевінс ііі
(Фелікс і Лерой Муїри.
Загинули в морі.)
преподобний еверлі томас
(Виконання могло бути й кращим. Ті ангели, таке враження, збиралися молодих моряків оперувати. Тільки-от не знали, як взятися до діла.)
ганс воллмен
(Там-таки, на операційному столі, з доброго дива лежала й пара весел.)
роджер бевінс ііі
Щойно тепер ми згадали нарешті про хлопця і про те, що́ він мав у ці хвилини зазнавати.
ганс воллмен
Тож попри втому підхопилися на ноги і квапливо побігли назад.
роджер бевінс ііі
LXXX
І хоч це масове співперебування витягнуло з глибин пам’яті багато зайвого (над головою в мене настирливо висіла тепер туманна хмара з розмаїтих мислених образів, так чи інак пов’язаних з моїм життям: імена, обличчя, якісь таємничі передпокої, запахи хтозна-коли спожитих страв, візерунки на килимах із хтозна-чиїх осель, різні предмети кухонного начиння, іграшковий коник без одного вуха… ба навіть усвідомлення того, що мою дружину звали Емілі), воно не дало мені відповіді на те основне питання, яке цікавило мене найбільше: чим я заслужив собі на прокляття. Я спинився там-таки, на доріжці, і загаявся, розпачливо намагаючись зосередитися на окремих елементах тієї хмари й урешті-решт пригадати, ким я був і яке зло вчинив, та все було марно, тож довелося брати ноги в руки й чимдуж наздоганяти друзів.
преподобний еверлі томас
LXXXI
Хлопець лежав долі у білій кам’яниці, по шию в панцирі, який, схоже, затверд уже повністю.
ганс воллмен
Усе навколо заполонив гнилий сморід дикої цибулі, такий густий, що переходив уже в інший, зловісніший запах, якому немає назви.
преподобний еверлі томас
Він лежав і дивився на нас затуманеними очима, поступливий і покірний.
роджер бевінс ііі
То був кінець.
преподобний еверлі томас
Хлоп’я мусило прийняти свої ліки.
ганс воллмен
Ми скупчилися навколо, щоб попрощатися.
роджер бевінс ііі
Тож уявіть собі наше здивування, коли раптом озвався жіночий голос і сповістив таке: якщо ми бажаємо перенести хлопця назад на дах, щоб він відбував своє (безконечне) ув’язнення там, то у «НЬОГО» заперечень немає.
преподобний еверлі томас
Зауважте, ми не з власної волі все це робимо, пробасив ще один голос, злегка шепелявий. Ми не маємо вибору, нас просто змусили.
роджер бевінс ііі
Голоси ці виходили начебто з самого панцира.
ганс воллмен
Який, схоже, складався з людей! Таких, як ми. Таких, як ми були. З колишніх людей, хтозна-як зменшених і
