Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа - Альфред Деблін

розкішна й велика, вона належить одній старій пані, яка одружилася із завідувачем своєї крамниці, відтоді вона спить у задній кімнаті, а ведеться їй кепсько. Завідувач — заповзятий чолов'яга, розгорнув бурхливу діяльність, але біда в тому, що йому ще й сорока немає, і коли він пізно приходить додому, стара прокидається й спересердя ніяк не може знову заснути. — На другому поверсі мешкає пан адвокат. Чи належить дикий кролик у герцогстві Заксен-Альтенбурґ до тварин, на яких дозволено полювання? Відповідач не правий, коли заперечує думку земельного суду про те, що Дикого кролика в герцогстві Заксен-Альтенбурґ слід зарахувати до тварин, на яких дозволено полювання. Питання про те, на яких тварин дозволено полювання, а на яких лише ловля, вирішувалося в Німеччині дуже по-різному в різних землях. За відсутности особливих законодавчих приписів вирішальним є звичаєве право. У проекті закону про мисливську поліцію від 24 лютого 1854 року дикий кролик ще не згадується. — О шостій вечора в конторі з'являється прибиральниця, замітає, миє лінолеум у почекальні. До пилосмока в пана адвоката ще справа не дійшла, яке жмикрутство, а він же навіть не одружений, і пані Ціске, яка називається економкою, мала б про це знати. Прибиральниця завзято орудує віником та ганчіркою, вона страшенно худа, але гнучка, працює в поті чола заради своїх двох дітей. Значення жирів для харчування: прошарок жиру покриває виступи кісток та захищає тканину під ним від тиску й поштовхів, тож надзвичайно схудлі люди скаржаться на болючі відчуття у стопах під час ходіння. Проте нашої прибиральниці це не стосується.

О сьомій вечора пан адвокат Левенгунд сидить за своїм письмовим столом і працює, увімкнувши дві настільні лампи. Телефон мовчить. У карній справі пані Ґросс за номером А 8 720-27 маю честь передати суду письмове доручення від звинуваченої пані Ґросс на ведення мною її справи. Уклінно прошу надати мені загальний дозвіл для відвідання мого мандата у в'язниці. — До пані Євґенії Ґросс, Берлін. Шановна пані Ґросс, я вже давно мав намір знову навідати Вас. Внаслідок перевантаження справами та через нездужання я не мав такої можливости. Розраховую навідати Вас наступної середи й прошу до того часу набратися терпіння. Моє шанування. На листах, грошових переказах та бандеролях має бути зазначена особиста адреса в'язня разом з його арештантським номером. Адресувати відправлення слід таким чином: Берлін NW 52, Моабіт 12 а.

— Панові Тольману. У справі Вашої дочки я змушений просити Вас про наступний гонорар на суму 200 марок. Пропоную Вам сплачувати суму частинами. По-друге: пред'явити знову. — Шановний пане адвокате! Оскільки я дуже хочу відвідати мою бідолашну дочку в Моабіті, але не знаю, до кого звернутися, то уклінно прошу Вас поклопотатися про те, щоб я могла з нею зустрітися. Водночас прошу Вас подати супліку про те, щоб мені дозволили передавати їй що два тижні передачі з продуктами. Сподіваюся на Вашу швидку відповідь, найкраще цього чи принаймні на початку наступного тижня. Пані Тольман [матір Євґенії Ґросс]. — Адвокат Левенгунд підводиться з крісла, в роті в нього сигара, він дивиться у шпарину між фіранками на залиту світлом Лінієнштрасе й розмірковує: зателефонувати цій пані чи краще не треба? Венеричні захворювання як нещастя з власної вини — Вищий земельний суд, Франкфурт І, С 5. Навіть якщо з етичного погляду не надто суворо судити про припустимість статевих зносин неодружених чоловіків, все-таки треба визнати, що в правовому сенсі наявний елемент провини, адже позашлюбні статеві зносини, на думку Штауба, є екстравагантністю, пов'язаною з ризиками, тож наслідки цих ризиків має нести той, хто дозволяє собі таку екстравагантність. З огляду на це визначення Планк навіть розглядає зараження військовослужбовця венеричною хворобою внаслідок позашлюбних статевих зносин як недугу, спричинену грубим недбальством. — Адвокат знімає слухавку, прошу дати станцію Нойкельн; на жаль, цей номер зараз належить Бервальду.

Третій поверх: домоврядник та дві подружні пари товстунів, брат зі своєю дружиною та сестра зі своїм чоловіком, а ще у них є хвора дочка.

Четвертий поверх: чоловік шістдесяти чотирьох років, полірувальник меблів з лисиною. З ним проживає та веде господарство його розлучена дочка. Щоранку він із гуркотом спускається сходами, в нього слабке серце, невдовзі за станом здоров'я вийде на пенсію [склероз коронарних судин, Myodegeneratio cordis[71]]. Раніше він займався греблею, а тепер що? Вечорами читає газету, пахкає люлькою, а дочка тим часом на сходах, певна річ, пліткує із сусідками. Дружини в нього немає, померла сорокап'ятирічною, була моторна й гаряча, завжди така ненаситна, ну, ви розумієте, та якось вона вскочила в халепу й нікому нічого не сказала, а в неї, можливо, вже за рік-два клімакс міг би початися, от вона й пішла до однієї бабці, а від неї — в лікарню, і звідти вже не повернулася.

По сусідству мешкає токар, йому вже під тридцять, з маленьким хлопчиком, одна кімнатка і кухня, жінка також померла, сухоти, він також кашляє, хлопчик вдень у дитсадку, ввечері він його забирає. Коли малий лягає спати, чоловік заварює собі чай на травах, а потім майструє радіо, він очолює товариство радіолюбителів і не ляже спати, поки не закінчить збирати чергового приймача за новою схемою.

На тому ж поверсі: кельнер зі своєю співмешканкою, мають кімнату і кухню, скрізь чистота, газовий ріжок зі скляним абажуром. Кельнер зранку до другої вдома, він відсипається та грає на цитрі, а в цей час адвокат Левенгунд бігає коридорами в чорній мантії між Першим, Другим і Третім земельними судами, з адвокатської кімнати в адвокатську кімнату, в залу судових засідань, із зали судових засідань, справу відкладаємо, я подаю клопотання про прийняття рішення за відсутности відповідача. Наречена[72] кельнера працює на контролі в одному універмазі. Принаймні, так вона каже. А цього кельнера, коли він був одружений, жінка зраджувала направо й наліво. Але щораз їй вдавалося його заспокоїти, аж поки він нарешті не втік від неї. Винайняв собі куток, де міг лише переночувати, й постійно бігав до дружини, а коли вони нарешті розлучалися, під час судового розгляду винною стороною визнали саме його, оскільки він нічого не міг довести, а отже, безпідставно покинув дружину. Потім у Гоппенґартені[73] він познайомився з теперішньою, яка там полювала на чоловіків. То була панійка того самого штабу, що й перша, тільки спритніша. А він і тепер нічого не помічає, коли його наречена ледь не щотижня їде у відрядження, і відколи це контролерки з крамниці їздять у відрядження. Вона, бачте-но, на особливому рахунку у начальства. А зараз