Ще літо, але вже все зрозуміло - Василь Карп'юк

Тобто був би інтернет, то цей віршик міг би канути в небуття. А так він уже зафіксований. Але то таке. Я просто про те, що тоді, коли бризки коров’ячих балиґ падали мені на штани, я не знав, що це література. А нині, коли вирушав з мамою по порося, то знав, чого це варте і що з цього може вийти. Тому ліпше не дозволяти собі робити з цього літературний текст. Це може бути хіба щоденниковий запис, корисний, щоб розім’яти пальці автора. Не поможе навіть гранична відвертість про те, що чай я вже давно допив і відклав Андруховича. А зараз п’ю коньяк, як виявилося — чотирнадцятирічної витримки, отриманий у подарунок кілька років тому від двоюрідного брата, і пишу цей «щоденниковий запис», наївно сподіваючись, що це лист у майбутнє.

* У жовтні 2015-го на 86-му році дідо помер на ліжку, над яким висить килим з оленями. Тепер у дідовій хаті лишилися тільки олені.

** Цей текст написаний 2009 року. Раніше, ніж більшість попередніх. Але написаний восени, тому він серед осінніх.

*** Цієї зими (2015–2016 рр.) хата теж ще не опалюється газом, тому добре.

**** На жаль, восени 2015 р. вийшло так, що я не зміг поїхати помогти татові вантажити гній, і тато «писав поему» сам. З роками все важче лишатися «поетом», тим більше, якщо поезія така правдива, як гній.

***** Тепер уже й дідо Василь. А він любив ходити до церкви. Зараз йому з цвинтаря ще ближче. Але в храм більше не заходить.

****** Так точно станеться якогось Великодня.

******* Тепер на стіні біля робочого місця в мене висить церковний календар, тому вже не проґавлюю.

Оглавление Василь Карп’юк Ще літо, але вже все зрозуміло { гриців пóтік } { перша гроза } { хліб дитинства } { коли вже не хотітиметься спати } { мед нічного повітря } { слух на пташок } { вікно дощу } { килим з оленями } { столиця сирних коників } { свіжий ранок зів’ялого дня } { Хто намочит, Той і вісушит } { сіно } { хоч ранки на руках лишилися } { ще літо, але вже все зрозуміло } { трохи дружбив } { трава з морозом } { перша сторінка листопаду } { дорога. осінь } { …і ще пару днів у Брустурах } { погода й так непогана, але з тобою краща } { та чи любиш, коли нещасний? } { напиши мені листа } { скоро буде сніг, бо синичка б’ється у вікно } { мої пси } { конвектор проти печі } { робота з деревом } { зима, як має бути } { головне — не забути лопату } { і неможливо не повірити } { снігу не було, але була любов } { снігова каша } { сніги маліють }