Українська література » Сучасна проза » Позолочена рибка - Барбара Космовська

Позолочена рибка - Барбара Космовська

Читаємо онлайн Позолочена рибка - Барбара Космовська
станеться, то рибка тез помре?

— Так. Від суму за тобою. Тому ти повинен видужувати й піклуватися про неї.

Аліція добачила привітний погляд Зузи, яка поправляла постіль на сусідньому ліжку, і раптом збагнула, що це вперше вона уникнула нервової суперечки із Фридериком і спокійно сприйняла його побоювання. Вдячно посміхнулася до Зузи.

— Слухай-но, шибенику. Ця рибка золота, і вона неодмінно виконає твої бажання.

— Вона помаранцева, — категорично заявив Фридерик, торкаючись пальчиком банки.

— Золотішої не було, — пояснила Аліція, — але цієї буде цілком достатньо.

— Я б узе хотів додому, — Фрицек дивився углиб слоїка, а його погляд, здавалося, проникав крізь скло й тонув у чистій воді.

— Тоді залагодь це з нею. От побачиш, у тебе вийде.

— Сперсу я б хотів десцо інсе, — малий відірвав погляд від рибки.

— Мабуть, видужати! — зраділа Аліція.

— Це тез потім. Я б сперсу хотів, сцоб Зося погодилася стати моєю друзиною. Бо тепер прийсла Нікола, і вона хоце, сцоб я з нею озенився, а я справді не мозу! — Фрицек ледь не плакав.

— Чому не можеш? — Аліцію здивували ці любовні перипетії, і вона не дуже розуміла, як можна допомогти братові.

— Ну, бо я її не люблю аз так дузе. Оту Ніколу. Тільки трохи люблю. Хоца сам не знаю, — пояснював він. — Бо вцора Нікола побила Ксися, коли він мені сів на ногу. Отак його побила, і Ксись навіть плакав. Вона така сильна, ну, казу тобі, сильна, така як бик.

— Доведеться тобі подумати, що діється із твоїм коханням, — Аліція, сміючись, поправила подушку. — Добрячий ти фрукт, виявляється! — насварилася юна пальцем.

— Ніякий я не фрукт! — обурився Фридерик. — А у Ксися є такий спеціальний апарат для повітря. Я хотів його приміряти, але Кароль на мене розсердився, як хорела.

— Треба казати «холера», — виправила Аліція.

— Хорела, — повторив Фридерик, безпорадно розвівши ручками.

* * *

Дорога з лікарні до дому Клаудії й тата здавалася безкінечною. Аліція старанно оминала калюжі, хоча ті були такі маленькі, що по них навіть не можна було походити в непромокальних чоботях. Носаком черевика підкидала опале листя, але ця осіння забава не справляла їй жодної приємності. Аліція ще намагалася знайти якусь відраду в яскравих барвах жовтня, але бачила лише похмуре небо, про яке дедалі частіше згадував Фридерик. Так, наче латочка землі, на якій він стояв, зірвалася з мотузки й наче повітряний змій, майнула догори.

Клаудія виглядала жахливо й навіть не намагалася цього приховати. Зі скуйовдженим волоссям і землисто-сірою шкірою, вона могла б зіграти роль жертви домашнього насильства у власному документальному фільмі.

— Твій тато зараз складає справжній іспит з кохання до мене, — зітхнула вона, заварюючи каву для себе й Аліції.

— Ти не повинна так себе занедбувати! — Аліція силкувалася приховати стурбованість у своєму голосі. — Може, вискочимо разом по крамницях? Купимо щось, якусь косметику… До перукаря сходимо… — додала вона вже тихіше, побоюючись, що Клаудія зараз розгнівається.

— Я вже про це думала, — Міс Літа ледь посміхнулася. — І знаєш, що? Жоден перукар не зніме з моєї голови цей болісний тягар. Жодна пудра не замаскує розчарування долею, яке зростає в мені. І навіть, коли якийсь чарівний блиск для губів збільшить їх удвічі, а магічна туш перетворить мої вії на щітку, це однаково нічого не змінить у моєму справжньому вигляді. Я ще не готова боротися за себе. Зараз я борюся за Фрицека.

— Ти маєш рацію, — Аліція швиденько обняла Клаудію за плечі, і так само швидко відсторонилася, злякавшись власної слабкості. — Зрештою, як би ти виглядала, коли б туш почала стікати тобі чорним струмочком на лікарняну постіль.

— А що чувати у твоєї худої Дорці? — Клаудія знову заговорила своїм звичайним іронічним тоном. — Сподіваюся, ти намагаєшся відгодовувати її своєю доброзичливістю?

— Не завжди вдається. Дорця частіше буває на заняттях у своїй поліклініці, ніж у школі. Зате, — Аліція не приховувала задоволення, — виявилося, що мої однокласники просто супер! Майже всі допетрали, у чому справа.

— Закладемося, що це твій успіх!

— Може, трохи? — замислилася Аліція. — Зате Сара… ну, знаєш, яка?

— Знаю, ця задирака.

— Так-от, із Сарою все навпаки. Наша дружба здавалася фортецею. А виявилася дитячим куреником. Який увесь час розсипається.

— Є два виходи. Або ремонт, або роз’їзд, — Клаудія любила конкретні вирішення проблеми, і цим викликала в Аліції заздрість.

— Я б воліла ремонт. Я досі люблю Сару… От тільки… Сама не знаю… У нас тепер відмінні думки. І спілкуватися стало важче…

— Може, варто почекати? — задумалася Клаудія. — Останнім часом, коли мені доводиться бути терплячою, я почала цінувати чекання. Це такий важливий час, коли можна багато чого зрозуміти. Я лише зараз це оцінила, — прошепотіла вона й швидко рушила до кухні по солодке.

Аліція похнюпилася, удаючи, що не помітила, як змінився вираз обличчя Міс Літа. Подумала, що ненавидить жовтень, який осідає в її душі невимовним смутком. Таким, якого не подолаєш, навіть якщо з’їси тонну солодощів.

ЛИСТИ ДО СЕБЕ

Мене втішив твій успіх, Роберте! Чесно!

Як ти міг подумати, що мені було байдуже до цього скрипкового конкурсу! І твоя премія мене теж порадувала. Хіба можна було не радіти, коли хтось, такий для мене важливий, поїде до Відня. Із вродливою віолончелісткою. Оглядатиме з нею місто, ласуватиме віденським сирником. Або питиме каву із крихітних порцелянових чашечок. Ну, і що цей Хтось гратиме в дуеті перед надзвичайно важливою комісією. І мабуть, на нього чекає черговий успіх. Разом із вродливою віолончелісткою… Як бачиш, я

Відгуки про книгу Позолочена рибка - Барбара Космовська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: