Буфонада, або Більше не самотні - Курт Воннегут
То був для мене досвід, який потребував обмізкування, хоча я й був пригальмований трибензоманерамілом. Колись я був членом іншого клубу і, отже, належав до іншого виду штучного родинного клану, причому в цьому самому приміщенні. До нього ж належали мій батько і мій дід, а також усі четверо моїх прадідів.
Колись це приміщення було тихою гаванню для чоловіків, які мали багатство і владу і які були вже далеко не першої молодості.
Тепер там товпилися матері з дітьми, дідугани, що грали в шашки або шахи чи дрімали, молодь, яка брала уроки танців або грала в боулінґ чи китайський більярд-автомат.
Мені лишалося тільки сміятися.
Розділ 38
Саме в той мій пам’ятний візит на Мангеттен я побачив уперше «Клуб тринадцять». Я чув, що в Чикаґо були дюжини отаких вульґарних закладів.
Тепер цей клуб з’явився і на Мангеттені.
Ми з Елізою не очікували, що всі люди з номером «13» в їхньому середньому імені майже негайно об’єднаються, щоб створити найбільший з усіх кланів.
І мені довелося проковтнути там свою власну піґулку, коли я спитав в охоронця на вході до мангеттенського «Клубу тринадцять», чи можна мені зайти і подивитися. Всередині було темно.
— З усієї поваги, містере президент, — відповів він, — але чи ваше число — тринадцять, сер?
— Ні, — відповів я, — і вам це прекрасно відомо.
— Тоді я мушу сказати вам, сер, — продовжив він, — те, що мушу вам сказати. З усієї поваги, сер: То не пішов би ти в сраку? Чому б тобі не з’їбатись кудись на Мі-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-ісяць?
Я був у захваті.
• • •
Так, і під час свого візиту отуди я вперше дізнався про церкву Ісуса Христа Викраденого: тоді це був невеличкий культ у Чикаґо, якому судилося стати найпопулярнішою американською релігією усіх часів.
Мою увагу до неї привернула листівка, яку мені вручив охайний променистий юнак, коли я йшов вестибюлем до сходів у своєму готелі.
Він смикав головою, що тоді виглядало якось ексцентрично, немов сподівався зловити когось, хто підглядав за ним з-за пальмового дерева у великому вазоні, або з крісла, або навіть просто зверху, з кришталевої люстри.
Він так захоплено кидав ці палкі погляди туди й сюди, що навіть не зацікавився тим, що тільки-но тицьнув свою листівку президентові Сполучених Штатів Америки.
— Дозвольте запитати, юначе, що ви шукаєте? — сказав я.
— Нашого Спасителя, — відповів він.
— Гадаєте, що Він у цьому готелі? — здивувався я.
— Почитайте листівку, — відрік він.
• • •
Так я і зробив — у своїй усамітненій кімнаті, з увімкненим радіо.
Зверху на листівці було примітивне зображення Ісуса, який стояв, розвернувшись тілом до глядача, але обличчям у профіль, — як одноокий валет з колоди карт.
У роті в Нього був кляп. На руках — кайданки. На одній гомілці теж кайдани, прикуті ланцюгом до кільця у підлозі. На нижній повіці Його лівого ока висіла одна досконала сльоза.
Під картинкою містилися оці запитання і відповіді:
ЗАПИТАННЯ: Як вас звати?
ВІДПОВІДЬ: Я превелебний Вільям Уран-8 Вейнрайт, засновник Церкви Ісуса Христа Викраденого на Елліс-авеню 3972 у Чикаґо, штат Іллінойс.
ЗАПИТАННЯ: Коли Бог знову пошле до нас свого Сина?
ВІДПОВІДЬ: Він вже послав. Ісус тепер серед нас.
ЗАПИТАННЯ: Чому ж ми досі не бачили Його й не чули?
ВІДПОВІДЬ: Його викрали Сили Зла.
ЗАПИТАННЯ: Що ми маємо робити?
ВІДПОВІДЬ: Ми маємо облишити те, чим займаємося, і проводити весь час у спробах знайти Його. Якщо не знайдемо, Бог здійснить Свій Вибір.
ЗАПИТАННЯ: А що це за Божий Вибір?
ВІДПОВІДЬ: Бог може з легкістю знищити все людство будь-якої миті.
Гей-го.
• • •
Я побачив того юнака, коли він вечеряв сам у ресторані, і подивувався, що він може смикати головою на всі боки і при цьому не пролити й краплі. Він навіть зазирнув під свою тарілку і денце склянки з водою, та ще й не раз і не два.
Мені лишалося тільки сміятися.
Розділ 39
І от саме тоді, коли все йшло так добре, коли американці були щасливі, як ніколи доти, попри те, що країна збанкрутувала і розпадалася, люди почали вмирати мільйонами від Албанського ґрипу, а отут, на Мангеттені, від Зеленої смерті.
Це був кінець Держави. Залишилися тільки родинні клани, більше нічого.
Гей-го.
• • •
Звісно, розпочалися спроби утворити герцоґства, королівства і решту всяких дурниць, формувалися армії, будувалися форти. Але все це мало кому подобалося. Родинні клани час до часу потерпали від погіршення погоди і зміни сили тяжіння.
Але десь там, однієї ночі по-справжньому жорсткої ґравітації, розсипалися фундаменти Мачу-Пікчу. Житлові будинки, бутики, банки, цяцьки, коштовності, колекції творів мистецтва доколумбової ери, оперний театр і церкви, і все таке решта провалилося під землю в Андах і потонуло в морі.
Я плакав.
• • •
А члени родинних кланів усюди малювали картинки з викраденим Ісусом Христом.
• • •
Протягом певного часу люди й далі присилали новини до нас у Білий дім. Ми самі стикалися зі смертю, смертю, смертю і готувалися вмерти.
Наша особиста гігієна швидко зійшла нанівець. Ми припинили регулярно митися і чистити зуби. Чоловіки повідпускали бороди, запустили волосся по плечі.
Ми почали руйнувати Білий дім майже бездумно: спалювали в коминках меблі, перила, панельну обшивку, рами картин — для обігріву.
Гортензія Щука-13 МакБанді, моя особиста секретарка, померла від ґрипу. Мій лакей, Едвард Полуниця-4 Кляйндінст, помер від ґрипу. Мій віце-президент, Мілдред Гелій-20 Теодорідес, померла від ґрипу.
Мій радник з науки, д-р Альберт Аквамарин-1 П’ятигорський, відійшов практично в мене на руках на підлозі Овального кабінету.
Він був майже такий високий на зріст, як я. Мабуть, ми становили кумедне видовище на підлозі. «Що це все означає?» — все питав і питав він.
— Не знаю, Альберте, — відповідав я. — І, можливо, добре, що не знаю.
— Спитайте в китайця! — вигукнув він і віддав Богові душу, як то кажуть.
• • •
Зрідка дзвонив телефон. Це було так нечасто, що я призвичаївся відповідати особисто.
— Говорить ваш президент, — відрекомендувався я. Зазвичай то була якась міфологічна істота, яку майже не було чути крізь потріскування і щиглі поганого зв’язку, — «король Мічиґану», скажімо, або «Надзвичайний губернатор Флориди», або «Виконувач обов’язків мера Бірмінґема», і все таке решта.
Але з кожним
