Буфонада, або Більше не самотні - Курт Воннегут

— Коли ти востаннє дивився на оте шоу виродків за парканом? — спитала Софі.

Одразу за парканом Білого дому, по всьому периметру, щоденно товклися купи людей, які претендували стати нашими з Софі штучними родичами.

Серед них були, пригадую, двоє карликів, що тримали плакат з написом «Вся влада квітам!».

Була там, пригадую, жінка, одягнена в армійську польову куртку поверх пурпурової вечірньої сукні. На голові в неї був шолом перших авіаторів, захисні окуляри і все таке решта. Вона тримала на палиці плакат з написом «Арахісове масло».

• • •

— Софі, — сказав я, — там за парканом непересічні американські громадяни. І ти не помиляєшся, коли кажеш, що вони виповзли з-під сирого каміння — як стоноги, мокриці й хробаки. Вони ніколи не мали ні друзів, ні родичів. Усе своє життя вони були змушені вважати, що потрапили, ймовірно, до якогось іншого Всесвіту, оскільки ніхто ніколи не виявив до них гостинності чи дав їм роботу.

— Я їх ненавиджу, — промовила Софі.

— Облиш, — сказав я. — Від них немає ніякої шкоди, як мені відомо.

— Не думала я, що ти зайдеш так далеко, Вілбуре, — повторила вона. — Я гадала, ти вдовольнишся посадою президента. Не думала я, що ти зайдеш так далеко.

— Що ж, — відповів я. — Я радий, що це зробив. І я радий, що нам треба подумати про отих людей за парканом, Софі. Вони — перелякані самітники, яких виманили з-під їхнього сирого каміння за допомогою гуманних нових законів. Вони приголомшено шукають братів, сестер, кузенів і кузин, яких їм несподівано подарував їхній президент з державної соціальної скарбниці, яка досі стояла замкнена.

— Ти збожеволів, — сказала вона.

— Цілком ймовірно, — відповів я. — Але то не буде галюцинація, коли я побачу, як оті люди за парканом знайдуть хоча б одне одного, якщо вже більше немає нікого.

— Вони варті одне одного, — зауважила Софі.

— Саме так, — відповів я. — І вони заслуговують ще на те, що з ними трапиться тепер, коли вони набралися сміливості заговорити з незнайомцями. Зачекай, Софі. Простий досвід спілкування обов’язково дозволить їм піднятися еволюційними сходами за лічені години чи дні, щонайбільше — тижні.

І те не буде галюцинацією, Софі, коли я побачу, як вони стають людьми, пробувши стільки років, як ти кажеш, стоногами, слимаками, мокрицями і хробаками.

Гей-го.

Розділ 37

Софі розлучилася зі мною, зрозуміло, і дременула зі своїми коштовностями, хутрами, картинами, цяцьками і всім таким решту до кооперативного будинку в Мачу-Пікчу, Перу.

Майже останнє, що я їй сказав, здається, було:

— Чи не могла б ти принаймні зачекати, доки ми не складемо родинні довідники? Ти б неодмінно з’ясувала, що маєш у родичах багато видатних жінок і чоловіків.

— Я вже маю в родичах багато видатних жінок і чоловіків, — відповіла вона. — Прощавай.

• • •

Щоб скласти й опублікувати родинні довідники, нам довелося ще завезти папір з Національного архіву до електростанції. Я відібрав цього разу матеріали з часів президентства Улісса Сімпсона Ґранта і Воррена Гамаліеля Гардінґа.

Ми не могли забезпечити кожного громадянина власним довідником. Єдине, що ми змогли, — це надіслати повний їхній набір до законодавчих зборів кожного штату, поліційних управлінь і публічних бібліотек країни.

• • •

Одну пожадливість я все ж таки виявив: ще до того, як Софі мене покинула, я попросив, щоб нам прислали у власне користування довідники родин Нарцис і Арахіс. Тому я маю «Довідник Нарцис» просто тут, у Емпайр стейт білдінґу. Віра Бурундук-5 Заппа подарувала його мені на минулорічний день народження. Це перше видання — і єдине, бо більше їх не друкували.

І я знову вичитав з нього, що серед моїх нових родичів на той час були Кларенс Нарцис-11 Джонсон, шеф поліції у Батавії, штат Нью-Йорк, і Мухамед Нарцис-11 Х, колишній чемпіон світу з боксу в напівважкій категорії, і Марія Нарцис-11 Черкасскі, прима-балерина Театру опери і балету в Чикаґо.

• • •

Я по-своєму радий, до речі, що Софі так і не побачила свого родинного довідника. Арахіси і справді виявилися дуже приземленою компанією.

Найславетніший з-поміж них, пригадую, був маловідомий переможець у змаганнях на роликових ковзанах.

Гей-го.

• • •

Так, і коли уряд видав довідники, «Вільне підприємництво» випустило родинні газети. Моя називалася «Нарцизяка». Газета Софі, яка приходила до Білого дому ще довго по її від’їзді, мала назву «Арахіс таймс». Віра розповіла мені якось, що газета «Бурундук» спершу виходила як «Купа дров».

Родичі просили роботу, чи інвестицій, чи пропонували щось на продаж у відповідних рекламних оголошеннях. Колонки новин оповідали про перемоги й успіхи одних родичів і застерігали проти інших, які розтлівали малолітніх, займалися шахрайством і всім таким решту. Ще там подавали списки родичів, яких можна було провідати в різноманітних лікарнях чи тюрмах.

Були там передовиці, що закликали брати участь у програмах медичного страхування клану. Пригадую один цікавий нарис чи то в «Нарцизяці», чи то в «Арахіс таймс», у якому йшлося про те, що родини з високими моральними принципами — найкращі захисники закону й порядку, тож можна очікувати, що поліція поступово відімре.

«Якщо ви знаєте родича, замішаного у кримінальних справах, — робився у нарисі висновок, — не викликайте поліцію. Викличте ще десяток родичів».

І все таке решта.

• • •

Віра розповіла мені, що девіз газети «Купа дров» був такий: «Хороший громадянин — це хороша сімейна жінка або хороший сімейний чоловік».

• • •

Коли нові клани почали досліджувати самих себе, було виявлено безліч статистичних аномалій. Майже всі Самшити, наприклад, могли грати на музичних інструментах або принаймні не фальшивити у співі. Троє з них були дириґенти знаних симфонічних оркестрів. Удова з Урбани, яку відвідали китайці, була Самшит. Вона заробляла на життя собі і своєму синові тим, що давала уроки гри на фортепіано.

Дині в середньому важили на кілограм більше, ніж члени інших родин. Три чверті з родини Сірків були жінки.

І все таке решта.

Щодо моєї власної родини: надзвичайне скупчення Нарцисів було виявлено в Індіанаполісі і його передмістях. Моя родинна газета ходила там, і на її першій шпальті хвалькувато зазначалося: «Надруковано в Нарцис-Сіті, США».

Гей-го.

• • •

Виникли кланові клуби. Я особисто розрізав стрічку на відкритті клубу «Нарцис» отут на Мангеттені, на Сорок третій вулиці, за