Українська література » Сучасна проза » Ключі від ліфта - Людмила Петрівна Іванцова

Ключі від ліфта - Людмила Петрівна Іванцова

Читаємо онлайн Ключі від ліфта - Людмила Петрівна Іванцова
себе Ігор, блукаючи з кутка в куток камери і не знаходячи відповідей, – думки кружляли по колу, але жевріло сподівання, що станеться якесь диво, і ситуація розрулиться сама собою… Раптом подумалося, що коли все закінчиться, чи хотів би він знову побачити ту жінку? І нова хвиля гарячої крові вдарила йому одночасно і в голову, і в пах. Він заплющив очі і, зціпивши зуби, вперся лобом у холодну обшкрябану написами фарбовану стіну. 21

Ліза цього дня не малювала. Творчість потребує певного настрою, концентрації енергії митця на тому, що він робить – бо ж вкладає душу. Або навпаки – стану розслабленої відокремленості від реальності, коли тобою керує підсвідомість, і ти підкорюєшся їй, навіть не відаючи, що cаме створиш наступним своїм рухом.

Цього весняного дня Ліза не могла ні сконцентруватись, ані відділитися від проблем реального життя. Вона сиділа перед ноутбуком і наче переглядала на його екрані останнє десятиліття свого життя, яке зараз здавалося далеким, мов побачений колись фільм. Іще молодою дівчиною Ліза почала мріяти про власний бізнес, бо чимось була схожа на вольового та рішучого батька, якого в сорок три роки стрімко та несподівано «з’їв» рак. Вона вчила мови в інституті туристично-готельного напряму і вже в студентські роки виїздила на зарубіжні практики. Щоразу, повертаючись додому, розуміла, як неймовірно важко будувати тут своє, не маючи ні солідної підтримки батьків чи чоловіка, ні стартового капіталу.

Коли Ліза закінчила інститут та влаштувалася на роботу в турфірму, матір вийшла заміж. Спочатку дівчина навіть раділа, що та перестала побиватися за батьком, – який не який, а знайшовся чоловік, що буде нею опікуватись, але невдовзі Ліза відчула себе зайвою і навіть небажаною в батьківському домі. Вітчим продав свою квартиру, купив за містом ділянку з фундаментом під будинок і всі свої сили та кошти вкладав туди, переїхавши тепер жити до дружини. А ще нове подружжя ходило до церкви. До якогось дивного місіонерського осередку, який не надто викликав довіру в Лізи, і та категорично відмовлялася від пропозицій «увірувати разом», хоча в дитинстві й не здобула системного релігійного виховання. Якась тривога виникала у неї з приводу нових нав’язливих ідеологій, хоч якими вони були – політичними чи богословськими. Саме з цього питання і пішла тріщина в стосунках між матір’ю та донькою, а вітчим був і зовсім однозначним: «Не поважаєш матері? Не дослухаєшся досвіду старших? То й іди собі, живи власним розумом!» Мама під час таких розмов зітхала, розглядала підлогу, вії її тремтіли, але суперечити чоловікові не сміла: «На все воля Божа…»

Жити разом ставало все важче, й одного разу Ліза не витримала, зібрала свої речі та виїхала з батьківської домівки в квартиру, яку винаймала подруга. Але саме тоді, у першу ніч у чужій хаті, вона зрозуміла, що з такого старту їй до своїх мрій не пробитися. Невдовзі Ліза почала шукати роботу за кордоном. Власне, це було не так уже й нереально, зважаючи на її освіту та розвиток туристичного бізнесу. Спочатку дівчина уявляла собі це як роботу за фахом, але в іншій країні, і навіть рано чи пізно могла б дочекатися й у турфірмі, що хтось із делегованих в інші країни спеціалістів повернеться, що з’явиться вакансія, чи виникнуть нові місця. Але реально на це могли піти роки, та ще й невідомо, чи не втрапить на те місце хтось інший за протекцією…

Пошукавши в Інтернеті, поспілкувавшись там на форумах і почитавши газети-журнали, Ліза прийняла рішення поїхати на «нефахові», проте більш реальні та швидкі заробітки – офіціанткою. Приблизно уявляючи собі ризики, вона переговорила зі своїм директором, спитавши, чи не можна її влаштувати через його контакти із закордонними колегами, яким можна довіряти. Той по-батьківськи побубонів, запитав дівчину: «Чи тобі на хліб не вистачає?…» Але Лізі вже як що зайде в голову – то не відрадити. Бо заробляти «на хліб» вона не хотіла, їй треба було з чогось стартувати. Звісно, вона не збиралася розносити напої все життя. Відомо, не для того вчилася, зовсім не про те мріяла, але готова була напинатися рік-два, щоб зібрати якусь суму на рахунку. Та й принагідно розширити світогляд…

Директор зітхнув, зв’язався зі своїм агентом в одному курортному містечку, поставив задачу, і невдовзі Ліза, відкинувши сумнівні пропозиції інтернет-агенцій, взялася до оформлення необхідних документів.

– Передумаєш, повертайся. Візьму. Якщо заміж там не вискочиш, – сказав на прощання директор.

Ліза запевнила, що заміж закордон не збирається і подякувала за допомогу та підтримку.

Реакції жіночого колективу були полярними – від залякувань до заздрощів, та Лізу те не дуже хвилювало. В її свідомості, мов на плані місцевості, відмічене було місце її теперішнього перебування, вимальовано мету (хоч і доволі далеку) і вже нанесено траєкторію шляху до неї.

Перед від’їздом зателефонувала матері, повідомила про своє рішення. Звісно, вона і не чекала, що та буде надто радіти, але до такої швидкої та однозначної реакції також не була готова:

– Добре, що батько до цього не дожив! Чи ти дійсно дурна, чи такою прикидаєшся? Ти вибрала шлях гріха й опинишся в борделі! Якщо не передумаєш – ти мені більше не донька! – сказала мати і кинула слухавку.

Ліза не передумала, але чітко усвідомила – хай би що з нею трапилося, розгрібати доведеться самотужки.

22

Питання на форумі в Інтернеті:

• Що таке «хостес»? Це проституція? Маю на увазі саме хостес із консумацією. У мене 2 подруги працюють хостес за кордоном, одна каже, що спить із клієнтами, друга – що не спить. Я теж хочу працювати хостес, але боюся, що будуть змушувати працювати проституткою, чого мені б дуже не хотілося. Так усе-таки хостес із консумацією приховує під собою заробітки проституцією?

Відповіді:

• Дивлячись у якій країні. У мене теж дві подруги працюють за кордоном. Одна теж спить, а друга не спить. Спить та, що їздить до Лівану, там не змушують,

Відгуки про книгу Ключі від ліфта - Людмила Петрівна Іванцова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: