Маг - Джон Роберт Фаулз
Задивившись на лісистий, нагрітий сонцем крутосхил, я раптом відчув, що, крім мене, тут є ще хтось. За мною стежили. Я окинув поглядом дерева перед собою, нікого не зауважив і підійшов трохи ближче до каменюччя, над яким прокладено через кущі колючу огорожу.
Несподіванка. За найближчою брилою щось заманячило. Синій ґумовий ласт. А за ним, у блідій тіні сусідньої брили, — другий ласт і рушник. Роззирнувшись навколо себе, я посунув рушника ногою. Під ним лежала книжка. Я зразу впізнав обкладинку. Кишенькове видання, одна з найпопулярніших антологій сучасної англійської поезії. Таке саме, як у моїй класній кімнаті. Заскочений зненацька, я тупо видивлявся на книжку, підозрюючи, що це моя, вкрадена.
Та ні, не моя. На форзаці не вказано імени власника, зате в кількох місцях стирчать акуратні закладки з гладкого білого паперу. Одна з них вказує сторінку, на якій хтось червоним чорнилом підкреслив строфу з поеми «Літтл Ґіддінґ»:
Невтомно будемо шукати, А пошуки триватимуть, допоки Туди вернемся, звідки вийшли, І втямимо, що ми тут вперше[45].Три останні рядки позначено ще й вертикальною лінією. Я кинув оком на стіну лісу, перш ніж перейти до наступної закладки. Таких було близько дюжини. Всі поміщено на сторінках з віршами, в яких ішлося про острови чи море. Ввечері я відшукав кілька таких уривків у своєму примірнику антології. Ось у цій строфі з вірша Одена виділено тільки два рядки — третій і шостий.
Про острови ще змалку кожен мріє… Здаля від міст. Невинне там кохання[46].Так само химерно власник книжки вибирав фраґменти з Езри Паунда:
Йди, бо минає зоряний приплив. Щоб він скоріше вмер, прямуй на схід. Руш! Голка вже тремтить в моїй душі!.. Прийми ж цю повінь зір як неминучу річ.І далі:
— У кожного мерця живе ще ум! — Із мόроку озвався глас. — Прямуй шляхом до пекла, до хорόм Церериної доні — Прозерпіни. Йди до Тиресія