Священна книга гоповідань - Павло Петрович Коробчук

Раптом вусань відсахнувся від оленя і вдарив його кулаком. Частина оленячої морди зігнулася так, ніби олень нанюхав щось дуже смачне праворуч від себе. Вусань ще кілька разів вдарив опудало, і кулак застряг у дірці, що утворилася після того, як морда відвалилася.

А коли він вийняв з оленя долоню, то в ній уже був пістолет. Вусань різко розвернувся й прицілився у хлопця з синцем під оком, що весь цей час теж стояв у кімнаті.

Так, це й був той Діма-мажор, який співпрацював з міліцією, у якого гопники забрали телефон, це Івани лишили йому синець, коли били його за рестораном «Віолончель і саламандра».

Як ви думаєте, що сталося швидше – Діма ковтнув горло чи вусань вистрілив? Навіть якщо чоловік із синцем ковтнув горло раніше – це б не врятувало йому життя…

тюрма вона і в тюрмі тюрма

Розлючений вусань з бризками крові на руках і лиці добру годину верещав і трощив усе в кімнаті, де вони дивилися відео. Після розносу кімнати відео там уже не було на чому дивитися.

В запалі вусань хотів пристрелити й трьох Іванів, але якийсь внутрішній рецептор спрацював у його звивинах, і він наказав забрати їх подалі. Хлопців посадили в підвальну кімнату, вони теж ледь не загинули негопівською смертю. Типова гопівська смерть – це коли ти відкидаєш ласти від удушення насінням. Або від втрати крові, що тече з ран після того, як довго крутив чотками, кров тече, але ти не можеш зупинитися і продовжуєш вертіти цим єврейським причандалом, вертиш і вмираєш, але лишаєшся гопником. Або від ножа в холодному під’їзді, або в тюрмі, хоча людина в тюрмі, по поняттям, це вже не гопник – це вже апгрейд гопника – зек. Для гопника честь, якщо він помирає раніше за своїх батьків. Але смерть ця має бути обов’язково почесною. Бо гопники вміють, як змії, як гниди, як підколодні черв’яки, боротися за життя.

До ранку хлопці сиділи в підвалі. У них в мозку блимала та ж думка, що і завжди, коли вони знаходяться у незнайомому темному підвалі – підкоп. Але ця думка в цьому випадку обривалася на слові «лопата». Бо лопат чи інших предметів, які можна використати, щоб викопати яму, тут не було.

кандідати-вироби, всє дівчьонкі – підари

Вранці охорона привела гопників у кабінет вусаня.

– Шановні, сподіваюся, ви добре виспалися? – спитав той чіткою українською мовою. Хлопці здивувалися з чистої мови вусаня. Вони дивилися на нього, як три лемури з джунглів на фотоапарат.

– Мене звати Мелетій, Мелетій Смотритель, – продовжив поважно чоловік. – Сідайте, розслабляйтеся, зараз вам принесуть сніданок. Хитро ви провернули махінацію. Зберегти життя, коли на тебе ціляться п’ять стволів, це треба вміти. Але вистачить реверансів, срав я на те, що було вчора.

Тут хлопці трохи заспокоїлися від слова «срати», бо якби воно не прозвучало, то розмова була б занадто діловою. А серйозна бесіда нормальних пацанів з багатієм, який вбиває людей так просто, ніби колупається в носі, уже викликає підозри.

– Ви навряд чи про мене чули, – говорив Мелетій. – В своєму публічному житті я керую структурою інвесторів у будівельній сфері. Але це не важливо, в деталі встрявати не будемо. А от хто ви такі – я не в курсі. Тому зараз ми будемо говорити про вас.

Хлопці знову зіщулилися, як зажмурене око. Він нас бере на понт? Де тут падстава?

– Тут на носі вибори, а мій кандидат, якого я мав просунути в Раду, вчора ненароком здох. Ви, здається, помітили цей незручний момент. І… – Мелетій, очевидно, стримався, щоб не матюкнутися, натомість підвищив голос і чітко сказав: – і мені зараз треба людина, яка би могла попасти в Раду для просування потрібних мені і моїм інвесторам законів!

Пацани прикинули спільним мозком на трьох, що вони йому треба для того, щоб забити стрілу з потрібною Мелетію людиною, яку він бачить кандидатом, і перетерти з нею, щоб вона погодилася висунулася на вибори. Але це припущення було неправильне.

– Як вас звати, хлопці? – підсунувся ближче до гопників Мелетій.

– Іван.

– Іван.

– Іоан, – випендрився І-раз.

– От і чудово, хлопці. Бачу, з вас будуть люди, якщо ви мені допомогли його… – Мелетій стримався, – цього невисунутого кандидата викрити. Іване! – звернувся він до хлопців, але чомусь дивився в очі І-раз. – Я бачу, що ти найділовитіший серед своїх друзів, тому в мене є до тебе пропозиція. Але оскільки ви, як я бачу, – пліч-о-пліч, то на зустріч я покликав вас усіх.

У трьох Іванів одне плече на трьох.

Мелетій подивився на годинник.

– Так от, остання дата подання в кандидати на вибори – завтра. Часу – обмаль. Сьогодні ввечері я провів переговори з колегами і ми вирішили ризикнути. Гроші є, округ, де треба, – підгодований, адмінресурс – наш, тому хвилюватися за результат вам не доведеться. До чого я веду? Ти візьмеш участь у передвиборчій гонці, зрозумів? – Мелетій тицьнув вказівним пальцем в стіл і вдивився в І-раз японськими мультяшними очима, в яких виднілися водночас і мати Тереза, і Адольф Гітлер.

І-раз із братами закипіли всередині. У них перед очима пробігли картинки всенародної слави: дорогі автомобілі, селяни цілують їм ноги, осел везе їх по дорозі, встеленій пальмовими гілками, їх запрошують на ШустерLive, жінок від Іванових поглядів рятує тільки нашатир, безкоштовний кокаїн від спонсорів, ногам лоскітно від бульбашок у джакузі. І-три чомусь навіть уявив Сталіна, який махає рукою натовпу на військовому параді.

Гопники так заторчали на своїх приколах, що забули відповісти Мелетію, а він продовжив:

– Одним словом, Іване, завтра у тебе почнеться нове життя. А зараз, – він звернувся до кількох охоронців при дверях, – киньте їх назад у підвал. Тільки дайте нормальну жрачку, і хай підмиються, – додав гуманіст Мелетій Смотритель.

нове життя та й нові горизонти петрушку їв, тепер я їм різотто

Наступного дня охоронці завели Івана, як під конвоєм, у ЦВК, зареєстрували, запросили кількох журналістів, представили його як простолюдина з чіткою програмою й амбітною допомогою громади округу, в якому він висувався. Хоча, насправді, в окрузі про нього – ні ліктем, ні коліном ніхто не чув.

Почалася передвиборча кампанія. Івана зареєстрували кандидатом у