Українська література » Сучасна проза » Теплі історії про кохання - Анастасія Алексєєнко

Теплі історії про кохання - Анастасія Алексєєнко

Читаємо онлайн Теплі історії про кохання - Анастасія Алексєєнко
спало з нього й лоскітливо прикрило їх.

Закохані розчинилися в нескінченності, і лише надзоряний лет окрилених коханням душ іще нагадував про їхнє земне існування.

— Хлюп, хлюп, — бентежилася хвиля.

Святослав Чернiй. Чотириста шістдесят три кілометри

Колись вона святкувала цей день із подругою. Сиділи на дивані, їли морозиво, провадили дівочі розмови й дивилися романтичні комедії. Він святкував цей день із друзями. Крізь призму іронії хлопці дарували один одному кульки у формі серця, піджартовували один над одним, відкорковували вино й поринали в філософічну автономію.

Несподівано, але так бажано він і вона з’явились у житті одне одного. Відтоді вони завжди проводять цей день лише удвох, лише разом. Він будить її сніданком. Тим часом ванна грайливо наповнюється пінистими бульбашками, а пелюстки троянд пір’ям лягають на воду. Хлопець і дівчина розділяють трапезу, а потім він на руках заносить її до купальні... Поки його леді чепуриться, оперативно встигає придбати двадцять три червоні троянди, які для нього кожного дня Святого Валентина завбачливо готує продавець квітів. Уже кілька років купує саме двадцять три. Це їхнє особливе число, про яке знають лише він, вона і продавець квітів, який щорічно по-змовницьки підморгує.

Обідня пора насолоджується тим, як він читає для неї уривки «Різдвяної пісні в прозі» Діккенса. Її голова лежить у нього на колінах, а їхні душі обіймаються. Пізніше вони дістають альбоми з фотографіями й укотре проживають усе від початку. Так чудово, коли хочеться залишити все так, як є. Вечір спостерігає, як вони разом готують вечерю, кокетують, обмінюються подарунками й моляться.

Так було кожного року, відколи вони одружилися. А цьогоріч...

13 лютого

Переддень Святого Валентина

За 463 км від неї

Аеропорт ім. Іоанна Павла II

Краків

Він сидів у кріслі, нервово стискаючи телефон і раз по раз кидав поглядом на табло. Лінійка його рейсу постійно підбурювала до протесту. Наче язика, показувала напис: «Затримується».

Такої аномальної зими не пам’ятають навіть найстаріші європейці. Автобани нагадують гру в тетріс, де роль кубиків виконують автівки, які щільно заповнили площину дороги. Повітряний простір вирує негодою, яка все рівно подає надію. Мусить же буря нарешті вщухнути.

«Щасливців» у залі очікування було незліченно багато. Педанти вже встигли подіставати свої електробритви і, щоби хоч якусь користь витягнути зі змарнованого часу, ідеально пуцували свої й так гладенькі щоки. Інтелектуали миролюбно поринули в читання газет і книжок. Хтось просто підпер голову руками, хтось поклав її собі на ноги. Стрес завжди породжує втому, і більшість намагалася хоча б зімітувати сон, аби прокинутися з усмішкою й відразу всісти до «свого» літака.

Він би щиро тішився такій погоді вдома. Сидіти біля вікна, з нею, сьорбати гаряче какао. Уявив собі цю ніжну картину й одразу скривився, бо щойно обпік язик уявним напоєм. Какао — це їхня пристрасть. У свої двадцять шість він досі купує для неї «Несквік». Іноді продавчині запитально дивляться на нього, ніби щось підозрюючи. Тоді він миттєво виправдовується, кажучи, що це для дітей. Еге ж, для дітей...

Він знову рвучко поглянув на табло: «Затримується».

13 лютого

Переддень Святого Валентина

За 463 км від нього

Тернопіль

Вона сиділа на підвіконні в їхній свіжовідремонтованій квартирі та з трепетом і неспокоєм пила волошковий чай. Її не заспокоював навіть ведмедик, якого він подарував їй. А він завжди казав: «Михасько заспокоїть твій смуток, якби раптом мені не вдалося бути поруч, але я завжди буду», — він не міг їй збрехати. Він завжди чесний із нею, виконує обіцянки. А сьогодні... ситуація незалежна від нього.

Велюровий блакитний капець із маленьким синім бантиком злетів з її крихітної ніжки й упав додолу, наче хотів принести себе в жертву, щоби хоч якось зарадити. Вона легко повернула його назад і продовжувала мандрувати думками.

Ця дата важлива для них обох. Це просто традиція. Щоранку він будить її сніданком. Вона, взагалі, не любить, аби її будили, але так, як робить це він... Після зустрічі з ним вона почала обожнювати ранки, хоча все одно воліє поспати якомога довше. Його усмішка й науковий ступінь. Його дитяча радість і зрілий інтелект. Йому просто неможливо відмовити, і вона з насолодою дарує йому свої сонні ранки.

За вікном темно, наче на дні глибокого колодязя. До їхнього ранку залишається менше дев’яти годин.

13 лютого

Переддень Святого Валентина

За 463 км від неї Аеропорт

ім. Іоанна Павла II

Краків

До півночі залишилося менше години. Він уже давно мав бути у Львові. Сидіти в теплому середньовічному вагоні, просуватися до Тернополя й слухати, як дзвенять ложки сусідів, що розчиняють цукор у темній речовині, яку називають чаєм. Коли

Відгуки про книгу Теплі історії про кохання - Анастасія Алексєєнко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: