Мері та її аеропорт - Євген Вікторович Положій

начебто з метою одружитись. Вона працювала повією в Барселоні три роки, а потім стала зв’язковою між нашим, македонським, грецьким та іспанським офісами. Вбивця був один, усі експертизи це підтверджують, але п’ятьох людей одна людина може вбити тільки за умови, що вона — просто кілер екстракласу. Менти, користуючись відсутністю свідків («Взагалі, уявляєш? Це почерк профі!»), вирішили не загострювати ситуацію, бо, якщо розібратись, то підозра одразу падає на іспанця Сезара. Проте вони навіть не подали запит в Інтерпол! Бо якби виявилося, що Сезар у бізнесі, то скандал з їхнім убитим капітаном вийшов би гучним і міжнародним, і тоді б генералу Бідненку швиденько розказали, яка пенсія у відставних ментів. («Але навряд чи він подох би з голоду!») Вони для порядку допитали Сезара, той начебто довів своє алібі, бо дівчина, Тетяна, до речі, його коханка, яка теж час від часу працює за кордоном, усе підтвердила. Мовляв, був разом з нею під час убивства, каталися на машині за містом… Тож іспанця відпустили з миром. Він того ж дня виїхав до Києва, і одразу — в Росію. Ми через свої зв’язки в СБУ зробили запит в Інтерпол, зараз чекаємо, але, скоріше за все, вбивця саме він, а алібі в нього — липове. (Тут Герман знову згадав мокре руде волосся, єгипетського бога мертвих Анубіса і порожній жовтий «фольксваґен-жучок» біля під’їзду.)

Тепер до Журавля — його прихопили на його дружині Соні, яка колись вляпалась у халепу в Греції («Пам’ятаєш такого відомого російського бандита Соляника, його в Салоніках убито? Та ще історія!»), її посадили там у в’язницю, але чомусь випустили. Вона повернулась додому, тут у неї дитина, дівчинка, вісім років, і закрутила якусь ідіотську аферу із закордонними паспортами, по якій було відкрито справу — їй до восьми років світить. А паралельно віддала один зі своїх закордонних паспортів старим знайомим на вулиці Першотравневій. Сподівалась вискочити як-небудь швидше, поки не заламали. Коротше кажучи, при такому розкладі, коли у квартирі, крім трупів, знаходять документи Соні, у якої вельми сумнівна біографія і справа на хвості, чоловік — двічі судимий, до того ж трохи наївний хлопець, який любить Соню («Ефектна дівка, ти б бачив! Але потаскана вже трохи…») і її доньку до нестями, то кращу кандидатуру, ніж він, знайти важко. Але, мабуть, чогось їм там не вистачало, думається, швидше за все, сама Соня знає щось таке, що змусило ментів домовлятись із нею і шукати причеп у вигляді ще одного подільника. А може, Соня виявилася на початку не такою вже і сукою і просто пожаліла Журавля… До того ж, мало хто повірить, що дрібний крадій та розбишака Журавель самотужки впорався з п’ятьма. Тому потрібен ще хтось. Але чому ти? Це така дивна загадка, яку, боюсь, ніхто, крім самого Журавля, нам не відгадає. Тепер тебе, ні сіло ні впало, випускають, тобто, треба думати, чи знайшли більш достойного кандидата на роль убивці, чи то щось переграли по ходу з Сонею та Журавлем… Ти спитаєш, для чого ж тому іспанцю вбивати своїх, так би мовити, колег? Є така версія, що дівчата почали працювати на два фронти, тобто, незважаючи на таку «кришу», їх прищучило ще й СБУ, і вони почали зливати інформацію туди, в результаті чого в Македонії та Іспанії заарештували чимало торгівців людьми і накрили кілька перевалочних пунктів. До того ж, коли людина розуміє, що скоро справі кінець, то намагається вкрасти побільше… От по їхні душі й прислали Сезара… Надя, його майбутня начебто дружина, напевно, нічого про це не відала, але взагалі багато що знала і тому була зайвою, тому теж була вбита, а от мент і його дружина просто випадково там опинилися, зайшли кави попити…

Антон перевів подих. Сашко спитав у Германа, які його враження і думки, але в Германа чомусь не було ні вражень, ні думок. Він сидів, схиливши голову на груди: сильно розболівся живіт, в очах попливло, і сприйняття подій стало нечітким і нецікавим. Хотілося одного — якнайшвидше все забути. Слова Антона і Сашка, який постійно щось доповнював і уточнював, доходили до Германа, наче крізь ватну стіну, наче уві сні, і він уже не розумів, де закінчується речення, а де воно починається, де закінчується сон і починається реальність — і навпаки. Він сказав: «Мері». — «Що?» — перепитали вони. «Я хочу бачити Мері!» — повторив Герман.

Вони відвезли Германа додому і розпрощалися.

Щойно після ванни голова Германа торкнулася подушки, його не стало. Так, певно, зникатиме Всесвіт після чергового великого вибуху. Холодно і миттєво.

2. ЧЕ

Как только мы поймем, что такое смерть, самой идеи, что можно умереть, даже не возникнет.

Ошо Раджниш Мэри и ее кот

Сначала придется рассказать о тех, кто умер.

Последним умер Стракоша. Стракоша — это мой кот. Старый, облезлый, своенравный серый беспородный кот. Он прожил двенадцать лет, то есть его возраст, если пересчитать на человеческий, был где-то около восьмидесяти.

Мне двадцать семь, я не облезлая, покладистая и не беспородная шатенка. Если перевести мой возраст на кошачий, то мне что-то около четырех лет. Тем не менее, мы всегда отлично ладили.

Надо сказать, я очень сильно любила это животное. Совсем не так, как людей.

Кроме всех несомненных достоинств, Стракоша обладал редкой, насколько я разбираюсь в котах, особенностью: раза по три на день он онанировал. Или мастурбировал, как вам больше нравится. Первый раз это случилось, когда Стракоша был еще достаточно юным котенком, во время воскресного обеда, прямо на кухне.

Отец удивленно-рассерженно рявкнул и пнул его ногой. Но это Стракошу, конечно же, только раззадорило. Впрочем, отец не был необходимым условием проведения мероприятия, неизменными зрителями шоу, которое продолжалось всегда, стали мы с мамой.

Обычно все происходило так: Стракоша выходил на середину комнаты, выгибал спину, впивался взглядом в маму или в меня и начинал энергично