Нічого особистого - Настя Байдаченка
— До вас можна?
Стеся склала губи в посмішку. Фак, провідний аналітик, він же хлопчик-гарнюня. Якщо вона не вийде обідати за десять хвилин, витратить на обід години дві точно.
— Звичайно.
— Ви не хочете вийти на обід? — раптом запропонував Іван Затулій.
— Дякую за пропозицію. Із задоволенням.
На шістнадцятий день проекту зібрався валити Серьожа. Ага, всього чотири робочі ночі на два тижні, а він вже здає. Мда, дохлий нині чоловік пішов. Відтоді, як Стеся стала консультантом, у неї звільнявся вже чотирнадцятий асистент. На восьмому вона перестала цим перейматися та знищила у робочій пошті спеціальну папку для farewell letters.[43]
— Ти можеш мені назвати внятну причину?
— Стесю, розумієш, у мене не вистачає часу на особисте життя. Абсолютно.
— Ну ти даєш, ти ще пам'ятаєш, що таке особисте життя?
— Угу.
— Я тобі так скажу, не в роботі справа. Особисте життя або є, або немає. І куди ти тепер, Серьожо?
— Не знаю… Отямлюся від Фактора, подумаю.
Блін, от він невизначений електорат. Як можна йти з роботи, не знаючи наступного місця, де будеш працювати? Романтик хрєнов. «Грустний пает». Вільний художник.
Останній день, точніше, остання ніч проекту. Презентація у стадії 80 % готовності. Завтра зранку припруться бігбоси слухати стратегічні поради на півлимона баксів. А поради тут звільняти, звільняти, звільняти. Повністю переглянути штатний розклад та посадові обов'язки, змінити організаційну схему, це лише з точки зору ефективного менеджменту…
Стеся відверто гальмує.
— Стесю, ви досі тут? — запитав хлопчик-гарнюня.
— Дивно, що ви тут…
— Знаєте, вже навіть офіс-менеджери пішли.
— Угу.
— Я вам більше скажу, навіть аудитори утопали.
— Та невже аудитори пішли? Лише пів на десяту…
— Хочете чогось випити?
— Ні, не варто… — відповіла Стеся, не відриваючися від діаграми оптимального розподілу затрат за відділами. — А давайте вип'ємо коньячку…
Мда, є таке правило — не треба вживати спиртні напої на робочому місці. Радянське старорежимне правило. Дивно, а досі актуальне. Навіть для старших консультантів. Навіть для strategic consultants. Навіть за ринкової економіки. І взагалі алкоголь і жінки несумісні речі. Мабуть…
А ще є таке правило «не цілуй Клієнта в губи». Це трохи не з того бізнесу. Але по суті. Мда.
Упс…Хлопчик-гарнюня, цікаво, ти сам усе вмієш чи тобі показати? Ааааа, вмієш… Ну добре… Блін, ґудзик, сорочці — гаплик, панчохам — торба… На фіга було панчохи чіпати? Добре, що спідниця не мнеться… Bay, і презерватив у тебе є… Грандіозно, як усе геніально сплановано… Додому я не встигну… Чи є в сумці запасні панчохи? А ну їх…
Сказати, що презентація бігбосам була провальною, це не сказати нічого.
По-перше, Стеся була у вчорашньому костюмі, сорочку замість зірваних у пристрасті гудзиків вона причепила степлером. Зважаючи, що запасні панчохи були чорного кольору під світло-блакитний костюм, то виглядало це все як на співробітниці кварталу червоних ліхтарів.
По-друге, презентація так і зависла у стадії 95 % готовності, тому час від часу на екран вискакували неприпустимі граматичні помилки та помилки друку.
А по-третє, на всі ці помилки занудно і ретельно вказав бігбосам хлопчик-гарнюня. Типу це не він їй настирливо заважав увесь тиждень і останню передпрезентаційну ніч.
Бігбоси пішли пересварюватись за комісію в «Марше». Стеся, як і кожна нормальна перфекціоністка, впала у депресію.
— Знаєте, Стесю. Ви дійсно недопрацювали презентацію, — виправдався хлопчик-гарнюня. — Ви жрозумієте: нічого особистого.
— Ну, звичайно, — професійно посміхнулася Стеся рівно на шість зубів.
Якби Стеся не була перфекціоністкою, перша невдача, причини якої зрозумілі та легко піддаються корегуванню, не вибила б її настільки з колії. Як справжній самурай, Стеся вчинила кар'єрне самогубство швидше, ніж бігбос повернувся із «Марше» та встиг дати їй на горіхи. Чхати на КзпП. Хіба вони там всі не ППешниками оформлені?
From: Stepha_Moroz@factor&co.com
Sent: Friday, May 04, 2007 10:17 AM
To: all@factor&co.com
Subject: farewell letter
Importance: High
Dear F@ckers,
Today is my last day in Factor&Co.
I was really enjoy working here for five long and pleasant years.
Thank you everyone for being nice people, excellent professionals and wonderful colleagues!
Especially I’d like to express my gratitude to:
1) Dmytro Telyatko — my personal manager and tutor — for nomitating me on this triple f@cked project
2) Maryna Fileeva — Senior Partner — for strong desire and achieved goal for putting this damned and f@cked Client under my responsibility
3) Serioja Dzhupan — for deep understanding and sharing actual work and life balance
This letter is my thanks to you!
I sincerely wish you continue to be so great professionals and friendly team.
You will be always in my heart and lever.
Kind regards,
Stesya Moroz