Син Начальника сиріт - Адам Джонсон
Нагору вийшли деякі з американців. На обличчях і плечах у них були чорні смуги після лазіння вузькими обгорілими переходами. Обшук закінчився, гвинтівки в них були за спинами, вони розслабилися та обмінювалися жартами. На диво молоді вони були - такий гігантський військовий корабель і в руках у таких дітей. Тільки зараз вони, здається, помітили все те взуття. Один із моряків підняв кросівок.
- Блін! - вигукнув він. - Це ж нові «Air Jordans» - такого навіть на Окінаві не купиш!
- Ось і доказ, - сказав Пак. - Оці всі - вони шпигуни, пірати й бандити, ми їх усіх арештуємо!
Моряк із кросівкою в руці захоплено глянув на рибалок. Сказав: «Смокі, смокі?» - і запропонував їм цигарок. Узяв тільки Чон До. То було «мальборо», дуже запашне. На запальничці була намальована усміхнена крилата ракета, одне з крил якої являло собою руку з накачаним біцепсом.
- Молодчина, - похвалив моряк. - Північна Корея приростає бандитами.
Решта двоє моряків похитали головами - ну й судно, он як заіржавіли кріплення тросів безпеки понад бортами.
- Шпигуни? - спитав один із них. - Та в них навіть радара нема. У них, блін, самий компас. У рубці - жодної мапи. Вони це йобане корито, по ходу, навмання ведуть.
- Ви не знаєте, які дияволи ці північні корейці, - не здавався Пак. - Там у них усе стоїть на обмані. Заждіть, цю посудину розпиляємо, то й побачите, що я правду кажу!
Він нахилився й відкрив люк до трюму перед собою. Усередині, заморожені заживо, лежали дрібні ставриди з розкритими ротами.
Чон До раптово зрозумів, що вони б глузували з його обладнання, коли б знайшли, що вони б повиносили його на світло і насміхалися б, яке воно старе і як його зліпили докупи.
І він уже більше не почує еротичних історій доктора Рандеву, не дізнається, чи російських в’язнів випустили достроково, і вічною таємницею залишиться, чи допливуть дві мандрівниці додому на веслах. Він так утомився від вічних таємниць.
Один моряк вийшов зі стернової рубки, загорнувшись у прапор КНДР.
- Ти мудак! - сказав йому колега. - Як ти, сука, до такого додумався? Ти - ганьбовище американського флоту, я це в тебе просто заберу.
Знизу піднявся ще один військовий. На його нашивці було написано «лейтенант Джервіс», він мав планшетку й ручку в руках.
- Рятувальні жилети маєте? - спитав він у рибалок.
Джервіс спробував на мигах показати, який із себе рятувальний жилет, але команда «Чунми» тільки похитала головами. Джервіс поставив позначку у своєму списку й продовжив перевірку.
- Ракетниця? - і показав, ніби стріляє в повітря.
- Ні в якому разі, - відказав капітан. - Ніякої зброї на моєму кораблі!
Джервіс розвернувся до Пака.
- Ти перекладач чи як? - спитав він.
- Я - офіцер розвідки, - відказав Пак.
- Ну ти, бля, переклав би хоч разок?
- Ви що не чуєте - вони шпигуни!
- Шпигуни? - перепитав Джервіс. - На погорілому кораблі! Та тут навіть посрати нормально нема де. Хоч про вогнегасник у них спитай.
Очі в Чона До зблиснули.
- Ось глянь, - зауважив Пак. - Оцей тебе точно зрозумів. Вони, мабуть, усі тут по-англійськи говорять.
Джервіс жестами й звуками спробував показати вогнегасник.
Машиніст тільки молитовно склав руки.
Хоча в Джервіса була рація, але він усе одно гукнув своїм на великому кораблі:
- Дайте вогнегасник!
На борту засперечалися. Потім йому крикнули у відповідь:
- Там що, горить?
- Та Господи! - крикнув Джервіс. - Передайте, та й усе!
Пак сказав:
- Та вони ж його просто на чорному ринку продадуть. Це ж такий народ - бандит на бандиті!
Коли Чон До побачив, що з американського судна спускають на мотузці вогнегасник, він раптом зрозумів, що американці їх відпустять. Він раніше майже не говорив по- англійськи, його такого не вчили - але спромігся на слово:
- Рятувальний пліт.
Джервіс подивився на нього:
- У вас нема рятувального плота?
Чон До похитав головою, мовляв, немає.
- І човен надувний спустіть, - скомандував Джервіс до своїх.
Пак відчував, що ось-ось упустить своїх шпигунів. Він зняв шолом і повозив пальцями по його пласкому верху:
- Ну хіба не очевидно: їм же заборонено мати рятувальні плоти!
- Ну що, треба сказати, ти мав рацію, - кинув Джервіс Пакові. - Оцей справді розуміє по-англійськи.
У рубці хтось із солдатів бавився з радіо. Було чути, як вони передають звідти якісь повідомлення. Один узяв навушники з мікрофоном і промовив:
- Особисте повідомлення для Кім Чен Іра від Том Джон Сона. Ми перехопили ваше косметичне судно, але не можемо виявити там ваш лак для волосся, стягуючу білизну й черевики на платформах, прийом.
Капітан чекав, що спустять шлюпку, тож коли побачив на мотузці якусь жовту штучку, не більшу за двадцятикілограмовий мішок рису, то розгубився. Джервіс показав йому, де червона ручка для надування, і розмахом здоровенних рук окреслив розміри надутого човна.
Усі американці мали маленькі фотокамери, тож коли один став фотографувати, усі решта й собі почали, знявши гору «найків», побурілу раковину, над якою команда голилася, панцир від черепахи, що сушився на сонці, дірку, яку машиніст прорізав у поруччі, щоб можна було справляти велику потребу в море. Один із моряків схопив капітанів календар з актрисою Сан Мун із кадрами її найновіших фільмів. Американці гигикали, що в Північній Кореї дівчата на календарях носять сукні до підлоги, але капітан цього не стерпів, а пішов і забрав календар. Тут один з американців вийшов із рубки з корабельним портретом Кім Чен Іра. Якось він зумів віддерти його від стіни і тепер переможно тримав над головою.
- Беремо трофей! - вигукнув він. - Це їхній головний!
Команда «Чунми» завмерла.
Пак одразу стрепенувся:
- Ні, ні, ні, - запротестував він. - Це дуже серйозно! Портрет треба повернути назад!
Але матрос не хотів розлучатися з портретом.
- Ти ж сказав, що вони шпигуни, еге ж? Хто знайшов, той і взяв, правда ж, лейтенанте?
Лейтенант Джервіс намагався розрядити ситуацію.
- Та хай уже візьмуть хлопці парочку сувенірів, - мовив він.
- Але ж це не жарти! - заперечив Пак. - За таке там у тюрму саджають. У Північній Кореї це може означати смерть!
З рубки виліз другий матрос, який відколупав портрет Кім Ір Сена.
- А ось і його брат! - оголосив він.
Пак виставив