Українська література » Сучасна проза » Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська

Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська

Читаємо онлайн Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська
Світанків, Повелителька Світла, Володарка Обох Країн, Воскресителька Сердець, Вона, могутня Хат-ше-псут, готує далекий похід, на який можуть зголошуватися вмілі моряки. Окрім моряків, до Пунту їхало кілька придворних писарів та художників, щоб можна було весь похід описати та представити в образах[33].

П’ять тридцятивеслових кораблів у сезон Розливу[34] випливли з порту Червоного моря і попливли на південь. Експедиція тривала два роки і в сезон Жнив повернулася до Фів, привізши неймовірні скарби.

Князі Пунту прийняли єгипетську експедицію за посланців небес і впали перед нею навколішки. Єгиптяни передбачливо затримали заручників, а потім приступили до обміну товарами. Мешканці Пунту принесли Фараонові Обох Країн, Цариці Фів та Карнаку, божественній Хат-ше-псут, доньці Амона-Ра, стоси свіжого кадила, дорогоцінні деревця мирри, гебан, слонову кістку, чисте золото з Країни Ему, листя кориці, антимон[35], павіанів, собак, леопардові шкури.

Взамін за це єгипетська цариця офірувала незліченні гори кольорових скляних намистин, барвисті тканини, стилетики з оздобленими руків’ями, мальоване начиння, два малі трони і безліч сокирок, дуже придатних до рубання дерев та до вбивання тварин і людей.

Експедицію, що поверталася з Пунту, у Фівах привітали з хвилюванням та гарячковою цікавістю, а звістки про привезені багатства і дива Пунту, Країни Богів, звідки походила єгипетська богиня Гатор, розпалювали цікавість як мешканців дільниці палаців, так і торговельного кварталу. Але в загальному настрої бракувало того піднесення, що супроводжувало повернення переможної армії, цього ні з чим незрівнянного тріумфального сп’яніння, яке викликають воїни, в’їжджаючи на колісницях і ведучи довгі ряди бранців з тавром невільників на обличчях.


Святиня-гробниця Хат-ше-псут поблизу Фів була готовою. На тлі темного масиву гір здіймалася білими терасами, оточеними колонами, неперевершена у своїй красі та самотності.

Тепер цариця зайнялася прикрашанням стін притулку. Наказала змалювати на них свою історію, від моменту, коли її матір, царицю Яхмосе, відвідав Амон-Ра, далі — народження Хат-ше-псут, проголошення її спадкоємицею престолу, експедицію до Пунту, аж до дня, — хай коли він наступить, — у якому цариця віддасть своє божественне тіло під опіку богині Нут, прохаючи, щоб зробила їй місце серед Невтомних і Незнищенних Зірок, щоб не померла навічно.

До притулку вела Алея Сфінксів, кожен із обличчям Хат-ше-псут. Зліва стояла споруджена святиня богині Гатор, справа — гробова каплиця і два саркофаги: один для Хат-ше-псут, другий — для її земного батька. Бо все, що Хат-ше-псут замислила і все, що вчинила, робила з думкою про свого батька, Тотмеса Першого, який вивищив її понад сина і настановив своєю спадкоємицею.

У Карнаку, на гранітному обеліску, покритому товстим шаром золота, наказала викарбувати:

«А ви, що через віки оглядатимете ці пам’ятники, які засвідчать, що я вчинила […], не кажіть, прошу, що це марна хвальба, а промовте: «Як це схоже на неї, гідну свого батька».

Бо у той час донька, щоб бути визнаною не гіршою від сина, мусила бути вдвічі кращою від нього.


* * *

У єгипетському місті-фортеці в Дельті молоді офіцери мали все, чого тільки могли забажати: зручне житло з плавальними басейнами, барки для прогулянок Нілом, вино та пахучі олійки з Криту, плоди з Сирії, мавп із Куш, музиканток і танцівниць, полювання на водних птахів та газелей, а все-таки Тотмес знав, що в Аварісі панує настрій постійного роздратування і ненасиченості. Ні муштра, ні вдавані походи не могли їх удовольнити.

Молоді командири все частіше без дозволу вислизали до Пібасту, начебто для того, щоб віддатися під опіку богині, але насправді заради оргій і таємничих ритуалів на честь Бастет. Виникло навіть таємне товариство, що поклонялося Кішці, а його учасники віталися словами: «Присуд Кішки безпомильний».

Колись до рук Тотмеса втрапив папірус, що містив наче символ віри цього товариства.

«Я права рука Ра, я немов підганяючий батіг, щоб вести тебе. Все, що він робить, призначене для того, щоб ти з’єднався з Місяцем», — так звучав перший відступ.

«Нехай тебе називають Владарем Биків, тим, завдяки якому зачинається життя. Я життя, яке зачинає, матка, що годує. Їх називають супутниками початку і кінця», — твердив другий відступ.

«Заклик Бастет потрапляє до Амона», — запевняв третій відступ.

«Бастет — Володарка Початку і Кінця, «засува», що є у святинях єгипетських і що є таємницею», проголошував четвертий.

«Мене називають Донькою Країни. Це я», — сповіщала остання таємниця.

Але Донькою Країни була Хат-ше-псут, божественна цариця, що захопила владу до своїх рук і запускала свої невидимі мацаки до прикордонної твердині, обезвладнюючи Тотмеса, висмоктуючи з нього чоловічу силу, мозок його костей, — Бджола, що проклюнулась із трупної гнилизни.

Він ненавидів її ненавистю усіх літ, пережитих в тіні її божественності, — прагнув їх наповнити трудами бойових походів, гуркотом битви, маршем через пустелю і славою переможця. Натомість гайнував час у твердині, оточеній зарослими очеретом каналами, відрізаний від звісток зі світу, воюючи з невидимим, але всюдисущим ворогом, — нудьгою, що, наче чад, крізь усі шпарини проникала всередину фортеці, труячи її мешканців.


Новина впала наче сип із ясного неба і розбудила від здерев’яніння усю залогу. До Аварісу прибув купець із Тіру, що ледве зумів утекти живим на єгипетському військовому кораблі. Купець, представник великого торгового дому в Тірі, розповідав зібраним офіцерам про бунт сирійських міст; мешканці цих міст виганяли єгипетські гарнізони, нищили статуї єгипетських богів, плюндрували склади і торгові доми, ведені єгиптянами, і проголошували незалежність од влади фараона.

А що на це цариця?

Відповіді не довелося довго чекати.

Невдовзі темношкірі герольди розвезли до всіх гарнізонів подібні накази:

«Готуйте спорядження і озброєння для війська. Беріть одежу та срібло зі скарбниці. Прийміть рапорти про це. Нехай збройні сили візьмуть панцирі та обладунок. Нехай їм видадуть зі складів

Відгуки про книгу Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: