Українська література » Сучасна проза » Сага про Форсайтів - Джон Голсуорсі

Сага про Форсайтів - Джон Голсуорсі

Читаємо онлайн Сага про Форсайтів - Джон Голсуорсі
зразу стислися в кулаки. Яке право має суддя торкатися людських почуттів? Примушувати матір відкривати своє серце і говорити перед цими чужими людьми про те, чого, може, вона й сама не знає! Це не чесно. Мати стиха відповіла:

— Так, мілорде.

Вел побачив, як суддя кивнув головою: «От стукнути б його чимось по макітрі»,— подумав він непоштиво, коли мати вернулася й сіла поруч. Далі суддя допитав свідків, які засвідчили, що батько виїхав і що він і досі відсутній; серед них була навіть одна їхня покоївка, що здалося Велові особливо огидним. Йому довелося вислухати чимало балаканини, і вся вона була гидотна. Нарешті суддя ухвалив вимагати відновлення подружніх прав, і вони встали й рушили до виходу. Вел ішов за матір'ю, стиснувши зуби, напівзаплющивши очі, і щосили намагався зневажати всіх. Материн голос збудив його в коридорі з гнівного забуття.

— Ти поводився чудово, синку. Мені дуже допомогло те, що ти був поряд. Ми з твоїм дядечком хочемо поснідати.

— Гаразд,— сказав Вел.— Я ще встигну відвідати того товариша.

І, швиденько попрощавшися з ними, він збіг униз сходами і вискочив на вулицю. Там прожогом стрибнув у кеб і помчав у «Цапиний клуб». Усі думки його зосередилися на Голлі й на тому, що він має зробити, перш ніж її брат покаже їй повідомлення, яке з'явиться в завтрашній газеті.


Коли Вел пішов, Сомс і Вініфред поїхали в «Чешірський сир». Сомс призначив там побачення містерові Белбі. Була ще тільки дванадцята година, в таку ранню пору вони будуть у ресторані самі, і Вініфред вважала, що побувати в цьому славнозвісному готелі «вельми цікаво». Замовивши легкий сніданок, чим офіціант був прикро вражений, вони чекали, поки його подадуть і поки з'явиться містер Белбі, й мовчки відпочивали після півторагодинної публічної муки. Незабаром з'явився й містер Белбі услід за своїм довгим носом, так само веселий, як вони були похмурі. Атож! Їм пощастило домогтися ухвали про відновлення подружніх прав, то чого ж їм іще треба!

— Звичайно,— сказав Сомс стишеним голосом.— Але тепер доведеться починати все спочатку, щоб зібрати нові докази. Дуже ймовірно, що саме він розглядатиме справу про розлучення, і коли виявиться, що ми знали про перелюбство від самого початку, це здасться йому дуже підозрілим. Його запитання досить ясно показали, що йому не подобаються ці хитрощі щодо відновлення подружніх прав.

— Ет!— бадьоро відповів містер Белбі.— Він забуде. Подумайте, друже, до того часу йому доведеться розглянути добру сотню позовів. Крім того, рішення, яке він ухвалив сьогодні, примусить його затвердити розлучення, якщо будуть переконливі докази. Ми приховаємо від нього, що місіс Дарті давно це знала. Дрімер виклав усе чудово — він уміє говорити по-батьківському.

Сомс кивнув головою.

— І я хочу висловити своє захоплення вами, місіс Дарті,— провадив містер Белбі.— У вас природжені здібності давати свідчення. Ви стоїте непорушно, як скеля.

Цієї миті з'явився офіціант, балансуючи трьома тарілками на одній руці, й сказав:

— Я вже несу пудинг, сер. Сьогодні в ньому багато жайворонків.

Містер Белбі схвалив його турботу порухом носа. Але Сомс і Вініфред розгублено дивилися на свій «легкий» сніданок, який виявився коричневим місивом у підливі, й обережно колупалися виделкою в тарілці, сподіваючися знайти тушки смачних маленьких співців. Проте, скуштувавши страву, вони побачили, що зголодніли дужче, аніж їм здавалося, і з'їли геть усе, а на додачу випили по склянці портвейну. Мова зайшла про війну. Сомс вважав, що Ледісміт буде взято і що війна триватиме ще з рік. Белбі вважав, що війна закінчиться до літа. Обидва погодилися, що там потрібно більше війська. Воювати треба до повної перемоги, бо це вже стало справою престижу. Вініфред звернула розмову на твердіший грунт, зауваживши, що вона не хоче, щоб позов розглядався до того, як в Оксфорді почнуться літні канікули: на осінь, коли Вел приїде знову в коледж, хлопці встигнуть про все забути; та й лондонський сезон уже скінчиться. Обидва юристи заспокоїли її: треба чекати шість місяців, а тоді що швидше, то краще. Ресторан почали заповнювати відвідувачі, і вони розпрощалися: Сомс попрямував у Сіті, Белбі — в свою контору, Вініфред поїхала в кебі на Парк-лейн розповісти матері, як пройшов суд. Усе скінчилося добре, тому вони й вирішили поділитися новиною з Джеймсом, котрий безперестану скаржився день у день, що він нічого не знає про справу Вініфред, ні в чому не має певності. Чим менше йому лишалося доживати віку, тим більшої ваги набували для нього житейські справи, так ніби він відчував: «Треба ловити кожен день і якомога дужче хвилюватися. Скоро мені не буде чого хвилюватися».

Він вислухав їхню розповідь насупившись. Це новомодний спосіб вирішувати такі справи, і він нічого не знає! Але він дав Вініфред чек і сказав:

— Мабуть, у тебе буде чимало витрат. Я бачу, ти купила новий капелюшок. Чому до нас не заходить Вел?

Вініфред пообіцяла, що незабаром привезе його на обід. Повернувшись додому, вона поспішила до спальні, де могла побути на самоті. Тепер, коли її чоловікові звеліли повернутися під її опіку — тільки для того, щоб відібрати його від неї назавжди,— вона ще раз запитає своє змучене самотнє серце, чого ж вона бажає насправді.


VIII. ВИКЛИК


Ранок був туманний, і трохи морозило, але пізніше, коли Вел під'їжджав підтюпцем до Роугемптон-гейт, звідки він завжди пускав коня клусом до звичайного місця побачення, на небі засяяло сонце. Його настрій швидко поліпшився. Ранкова процедура в суді вже не видавалася такою страшною, коли не рахувати образливого втручання в їхнє особисте життя. «От якби ми були заручені!— подумав він.— Тоді усе це не мало б ніякого значення». Він міркував точнісінько так, як і всі люди, що проклинають згубні наслідки шлюбу й водночас поспішають одружитися. І він помчав учвал по прибитій морозом траві Річмонд-парку, боячись запізнитися. Проте знову він приїхав сам на побачення, і те, що Голлі не з'явилася вдруге, страшенно

Відгуки про книгу Сага про Форсайтів - Джон Голсуорсі (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: