Не озирайся і мовчи - Макс Кідрук

Марк довго не відповідав. Потім тихо мовив:

– Це неправильно. Так не мало бути.

Маркові, як і Соні, багато чого не було відомо. Наприклад, що Оксані Гришиній, Юлиній мамі, у грудні виповнилося тридцять два, тобто, що вона народила Юлю у віці, коли материнський інстинкт постійно конфліктує з іншими почуттями, коли слово «матір» не завжди видається важливішим за слово «жінка» та в разі вимушеного вибору між жертвуванням часу для дитини та уриванням його собі гормони нерідко схиляють до останнього; що рідний батько покинув Юлю за день до її третього дня народження, а вітчим, із яким Оксана одружилася через рік, не переймався вихованням зовні тихої й слухняної падчерки; що Юля не мала друзів, окрім якихось дивних, далеких і часто фейкових акаунтів у мережі, і що дівчина вже майже півроку «зависала» у спільнотах і групах, де самогубство проголошували актом звільнення, заледве не героїчним кроком до таємничої, більш досконалої форми буття.

– Марта говорить, що Юля перед стрибком записала на відео послання до Центнера. Проте ніхто не знає, що в ньому. Телефон зараз у слідчих.

Вони продовжували стояти, розмірковуючи кожен про своє, приблизно посередині між готелем «Мир» і 15-ю школою.

Несподівано Соня подивилася назад, на багатоповерхівку на Міцкевича, й озвалася:

– Не роби їй домашніх завдань.

Спочатку червоні плями з’явилися на шиї. Під вилицями вони зійшлися й суцільним фронтом поповзли на щоки, піднявшись аж до скронь. За мить Маркові вже здавалося, наче від жару, яким спалахнула шкіра голови, ворушиться волосся. Упродовж кількох секунд хлопець зважував, чи варто віднікуватися, проте швидко збагнув, що Соня чудово розуміє, про що каже.

– Чому? – хрипко запитав він.

– Не треба.

– Чому? – підвищив голос Марк. Так ніби від того, як грізно він повторить запитання, залежало, має він рацію чи ні.

– Про це не напишуть у книжках про зорі, але більше не роби. Вона це не цінує.

Марк розвернувся та подався в бік школи.

– Їй на тебе насрати! – кинула Соня навздогін.

Увечері Марк довго не міг заснути – не йшла з голови Сонина розповідь. Хлопець намагався критично оцінювати почуте, бо очевидно, що Марта не була першоджерелом. Їй хтось розповів історію, вона переповіла її Соні, а Соня потім переповіла йому. І майже напевно, кожен оповідач щось додавав від себе, та й узагалі не факт, що першоджерело мало доступ до перевіреної інформації. Втім, Марк відчував, що загалом історія правдива. Реальні сумніви викликала лише частина про надіслане Гришиній селфі. Це було якось по-кіношному безглуздо. Крім того, якби фотографію справді було зроблено, слідчі, однозначно, взялися б за Ніку також. Після загибелі Юлі Гришиної поліція відкрила кримінальну справу, його самого допитували двічі, тож Марк розумів: поки в результаті розслідування з переліку ймовірних причин смерті не буде виключено вбивство чи доведення до самогубства, цю справу не закриють. Сьогодні хлопець пробув у Ніки майже двадцять хвилин, однак не помітив, щоби дівчина мала переляканий або чимось дуже стурбований вигляд.

І це дивувало. Навіть якщо селфі в ліжку – вигадка, як можна вдавати, мовби нічого не сталося, продовжувати жити звичайним життям, знаючи, що твоя дурнувата витівка призвела до самогубства дівчини з паралельного класу? Марк силувався уявити, що відчуває Ніка. Що відбувається в її голові? Чи жалкує вона про скоєне? А в голові Центнера? Упродовж тижня ґевал не показувався в школі. Принаймні Марк його не бачив.

Хлопець почувався пригніченим. Він прокрутився на ліжку до першої, зрозумів, що заснути, не спрямувавши увагу на що-небудь інше, не вдасться, після чого ввімкнув лампу, взяв подаровану дідом книжку та спробував зосередитись на читанні.

На якийсь час це допомогло. Хлопець із головою поринув у розповідь Ґріна про еволюцію людських уявлень про простір та час і просидів за книгою більше як годину, коли раптом перед очима, немов написана на папірці, зринула думка: а чому б не спитати саму Ніку? Чи було якесь фото? Чи відомо про нього поліції?

Марк загорнув книгу, поклав на коліна планшет, запустив його. Зайшов на свій акаунт у «ВКонтакті» й відкрив розділ «Повідомлення».

Ніка Терлецька – акаунт «Nika Notty» – була не в мережі, і Марк завагався. А раптом уся історія вигадана? Що тоді Ніка про нього подумає? Ну не могла вона поводитися так незворушно й розслаблено, навіть якби ніякого селфі не було. Дівчина, напевно, образиться та більше з ним не розмовлятиме.

Зненацька планшет клацнув, сповіщаючи про нове повідомлення. Від несподіванки Марк здригнувся.

Соня 02:30

ти не спиш?

Хлопець зиркнув на годинник у лівому верхньому куті – о пів на третю – і відписав:

Марк 02:31

ні)

Соня 02:31

чому?

Марк 02:31

читаю

Соня 02:31

о третій ночі?

Марк 02:31

так))

а ти чого не спиш?

Кілька секунд дівчина не відповідала. Потім унизу екрана вигулькнуло:

Соня 02:31

не можу заснути

а що читаєш?

Марк 02:31

дід подарував на день народження книгу Браяна Гріна

Структура космосу: простір, час і текстура реальності

дуже велика

і крута)

Соня 02:32

задрот)))

Марк 02:32

вона цікава!

зараз читаю, як змінювались наші уявлення про реальність від Ньютона до Ейнштейна

а другий розділ про те, що таке час

Соня 02:32

все зрозумів?

Марк 02:32

не все)

виписую, що треба завтра запитати в діда

але загалом шизію з того, скільки всього може пояснити наука

Соня 02:32

все одно є речі, які наука пояснити не може

Хлопець пригадав дідове «не раджу поновлювати суперечку», секунду повагався, потім рішуче відстукав по цифровій клавіатурі:

Марк 02:32

немає таких речей

Соня 02:32

є

Марк 02:33

не хочу сперечатись, але ти помиляєшся

те, що є явища, суть яких ми не розуміємо,

не значить, що їх не можна зрозуміти в принципі

Соня 02:33

ні, це ти помиляєшся!

я можу довести, що такі явища є

Дивлячись на екран, Марк усміхався.

Марк 02:33

наприклад?

телепатія?

духи померлих?

Соня 02:34

блін, заткнися! не телепатія!

я знаю дещо…

можу дещо показати

і ти переконаєшся, що існує інший світ

типу як паралельний вимір чи щось таке

про який твоя наука нічого не знає

Марк 02:34

Соня 02:34

що?

Марк 02:34

нічого))

Соня 02:34

що нічого?

Марк 02:35

розказуй, як