Улісс - Джеймс Джойс
Чуєте? Прикрий свою коробочку. Бамм! Бамм! Горить! Он вона мчить. Пожежна! Повертай голоблі. Через вулицю. Зріжем. Бамм! Біжимо! А ви не? Учвал, ристю-дристю, хто куди! Баамм!
Лінче! Га? Причалюй до мене. Сюди, до Дензилл-лейн. Пересадка до Веселих Осель. Вона сказала ми удвох в бурдей тьох-тьох де мріє темная Маріє. А чо, залюбки-затюпки. Laetabuntur in cudilibus suis[311]. To ти йдеш? Ану шепни, що то за, чорти б його, чудило в чорних лахах? Тсс! Согрішив єси супроти світла, і вже нині близький той день, коли він явиться судити світ вогнем. Баамм! Ut implerentur scriptura[312]. А розкажи-но той віршик. І мовив слово медик Дік теж медикові Деві. Хрестикули, це ще що за жовтий екскремент? Шо за шиза проповідує на Мерріон-холлі? Ілія гряде! Омитий Кровію Агнця. Прийдіте, всі істоти виносмокчучі, пивожлуктячі, джиноспраглі! Прийдіте, особачені, бикошиї, жукочолі, свинорилі, бобомозкі, тхороокі, шулери, фальшивотривожні й забутобагажні! Прийдіте, стоганебні з найганебніших. Се я, Александер Дж. Христос Дауї, хто прицуприкував до спасіння славного колосальну частину планети нашої од Сан-Франциско до Владивостока. Бог — се вам не балаган, де з вас здеруть гроші й не покажуть нічого путнього. Я вам заявляю, що Бог — се найпотрясніша бізнесова пропозиція, де все по-чесному. Він — найвеличніша штуковина, затямте се собі якнайтвердіше. І прокричим як один: спасіння во Царі Ісусі! Рано треба встати тобі, ти, грішнику, ох як рано-раненько, якщо ти хочеш обдурити Бого Всемогутнього. Бааамм! Де вже тобі. Для тебе, друзяко, бережеться у нього в задній кишені штанів така мікстурка од кашлю, що вмить подіє. Ти тільки вхопи та й скуштуй.
Епізод 15
Меббот-стрит. Вхід до нічного міста. Трамвайні рейки лежать долі не змонтовані, покладені схематично колом, між ними червоні й зелені сигнальні вогники. Ряд халуп із навстіж розчиненими дверима. Два-три ліхтарі з райдужною підсвіткою. Біля крижаної гондоли морозивного фабриканта Рабайотті товчеться черга миршавого люду чоловічої й жіночої статі. Кожен хапає свою порцію червоного або чорного морозива у вафлях. Починає лизати його і зникає в сутінках. Діти. Лебединий вінець гондоли світить білим і синім у променях маяка. Хтось когось кличе, хтось комусь відкликається.
ПОКЛИК: Постривай, моя любаско. Я несу тобі ковбаски.
ВІДГУК: Я терпіння трохи маю. За конюшнею чекаю.
(Дибас лупатий глухонімий слинявий кретин, труситься від хвороби святого Віта. Гурт дітлахів оточує його, взявшися за руки.)
ДІТИ: Kitogue[313]! Драстуй.
КРЕТИН (піднімає паралізовану ліву руку і харамаркає): Грхахуте!
ДІТИ: А де велике світло?
КРЕТИН (мимрить): Гхагхахест.
(Діти його випускають. Трясучися, він дибає далі. На гойдалці, підвішеній на мотузці між двома халупами, гойдається карлиця і голосно рахує кожен раз. За нею звалище сміття, і вона затуляється рукою і шапкою, хропе, скрегоче зубами і знову хропе. Курдупель, що копається у звалищі, ступає вище на сходинку і завдає собі на плечі клунок із покидьками. Біля нього бабище з кіптявою гасовою лампою стромляє ще одну пляшку йому в клунок. Він забирає цей даток, криво насуває набакир свого картузика і тюпає далі мовчки. Бабище суне назад у своє лігво, вимахуючи лампою. Клишоногий хлопчина, що сидів навпочіпки на порозі, граючись паперовою кулькою на резинці, рачкує слідом за нею боком, хапає за поділ спідниці, підводиться на рівні ноги. П'яний трудяга, похитуючись, хапається обома руками за хистку огорожу. На розі видно двох довготелесих нічних патрульних у плащах із руками на чохлах кийків. У якійсь халупі розбивається тарілка, верещить жінка, репетує дитина. Горлає чолов’яга, бурмоче, змовкає. Постаті никають, ховаються, визирають із сховища. В одній хатині світить свічка, заткнута у порожню пляшку, й жінка розчісує ковтуни золотушній дівчинці. З провулку лунає голос Сіссі Кеффрі, ще юний, дзвінкий).
СІССІ КЕФФРІ:
У нашої Моллі
Цицьки завжди голі.
Дяка дівці ось яка —
Дам їй ногу гусака.
Рядовий Карр і рядовий Комптон з офіцерськими тростинами під пахвами чвалають, спотикаючись, потім враз повертаються, наче по команді «кругом», і зграйно пукають ротом — буцімто перднули. Гурт чоловіків у провулку регоче. Баба-відьмачка на те озивається так.
БАБА-ВІДЬМАЧКА: Щоб вам заціпило, волохаті гепи. А дівка з Кавана хай буде здорова як вода.
СІССІ КЕФФРІ: Мені, бач, щастить. Каван, Кутгілл і Белтербет{741}. (Співає):
Подарую Неллі
За жвавість в постелі:
Ось так перетак
