Пʼять пелюсток любові - Юлія Келер

Жриця кохання підійшла до наляканої Юкі, допомогла їй підвестися і увійшла в її тіло. Та тільки встигла широко відкрити рот і, витріщивши очі, вдихнути на повні груди. По ній розтік легкий і приємний холодок. Вона ніби змінилася зсередини, помолодшала років на двадцять. Вистава одразу завершилася. Приміщення швидко спорожніло. У центрі продовжував стояти стіл. Вздовж стіни стояли ті самі фігурки. Тюлі колихалися на вітрі. Гноти у свічок були чорними від сажі. Це був винятковий доказ того, що буквально щойно тут відбувалася вакханалія.

З того часу щомісяця в повний місяць Юкі спускалася в підвал. Двері відчинялися раз на місяць, і вона, минаючи коридор, заходила в це приміщення, де проробляла те саме, що довелося їй спостерігати тієї ночі. Її тіло розправлялося. Насолода охоплювала Юкі цілком. Її скромний дух сповнювався сексуальним божеством. Вона ніби заново народжувалась. Про Саймона вона більше не думала. У неї було інше захоплення, куди вартіше всіх тих безнадійних думок про кохання. Тепер зійшлося все у пазлі. Його останній загублений фрагмент знайшовся і вдало став на своє місце.