Тіні літніх вечорів - Galcheja Vale-Vivre

Весна принесла нові турботи. Навчання в школі ставало дедалі напруженішим, але мої думки були далеко від уроків. Усі навколо говорили про підготовку до контрольних, про плани на канікули, а я продовжувала жити спогадами про зиму і мріями про літо.

Мені щойно виповнилося 14, і, здається, у цьому віці всі лише починають уявляти, яким має бути їхнє життя. Але мої думки постійно поверталися до села. Я згадувала, як розцвітало все навколо у ті літні дні, як сміялася Машка і як Марк тихо дивився на мене своїми глибокими темними очима.

Я б так хотіла поговорити з Машкою, але цього року ми писали одна одній рідше. Вона жила в іншій країні, і здавалося, що кожен лист від неї — це справжній подарунок. У наших листах було багато веселих історій і секретів, але я не наважувалася прямо запитати її, чи вона поїде влітку в село. Я боялася почути, що її плани можуть змінитися.

Іноді, коли я залишалася вдома сама, я уявляла, як знову гулятиму знайомими стежками. Як ми з Машкою будемо сміятися, вигадувати свої пригоди. І, звісно, я згадувала Марка. Чи буде він там цього літа? Чи пам’ятає він мене взагалі? Це питання постійно жило у моїй голові.