Тіні літніх вечорів - Galcheja Vale-Vivre

Настав лютий, і зима поступово почала здаватися довшою, ніж хотілося. Я все більше ловила себе на думках про літо. Я уявляла собі, як ми з Машкою знову гуляємо до річки, як я побачу Марка і, можливо, нарешті скажу йому все, що накопичилося в моєму серці.

Одного вечора, сидячи біля вікна зі своїм щоденником, я вирішила написати листа. Це не мав бути звичайний лист, який я наважуся відправити. Скоріше, це був лист для себе. Я писала про все, що відчуваю: про страхи, про сподівання, про те, як я боюся розчаруватися, але водночас хочу спробувати.

"Дорогий літо," — почала я, наче звертаючись до друга. "Принеси мені шанс побачити його знову. Допоможи мені зрозуміти, чи це справжнє. І якщо так, дай мені сміливість бути чесною з собою."

Я заховала лист у свій щоденник. Він став моїм секретом, моїм оберегом, який мав допомогти пережити ці нескінченні зимові дні.