Двічі графиня та двічі генерал - Сергій Шарик

— Знаючи дивацтва фельдмаршала, я не пропоную йому зупинитися у своєму палаці, — відповів граф. — А ось старий палац якраз підійде.

— Я можу його оглянути?

— Безумовно. Даю вам у помічники управляючого.

Оглянувши старий палац, генерал-ад’ютант доповів, що будівля його повністю влаштовує, тільки він просить дозволу винести всі зайві меблі з майбутніх покоїв фельдмаршала.

— Так-так, звичайно, стіг сіна для графа Суворова ми підготуємо, — в’їдливо мовив Потоцький.

Через кілька днів у палаці був прийнятий і сам фельдмаршал. Він стрімко вбіг до вітальні і низько, як блазень, уклонився Потоцькому та Софії.

— Здрастуйте, генерале, — звернувся Суворов до графа Станіслава. — Я правильно назвав ваше звання? От тільки не пам’ятаю, в яких боях ви його отримали.

— Залиште ваші шпильки, фельдмаршале. По-перше, ви не в Петербурзі, а по-друге — краще отримувати звання в мирний час, ніж за кров мирних жителів, видаючи це за військові подвиги, — не втримався від гідної відповіді Потоцький. — Нумо краще говорити про справу, яка вас сюди привела.

Суворов уважно поглянув на графа і ледве стримав себе від подальшої словесної перепалки.

— Де ви збираєтеся розташовувати свої війська? — після паузи запитав Станіслав.

— Для вирішення цього питання мені потрібно провести рекогностування місцевості.

— Ми з графинею запрошуємо вас харчуватися тут, у палаці.

— Дякую, графе, але ваш розпорядок дня мене зовсім не влаштовує: коли ви обідаєте, я вже волію готуватися до нічного сну.

— Як вам буде завгодно, пане. Тоді прошу до мого кабінету — вирішити питання постачання у війська продовольства, одягу і всього іншого. Дуже прошу навести порядок з оплатою, бо з листа, отриманого з Ковеля, знаю, що ваші інтенданти не тільки затримують оплату за продовольство і фураж, а ще й мародерствують, збиваючи замки на коморах, забираючи звідти все, що їм потрібно.

— Так, я це знаю, і не сумнівайтеся, графе, порядок буде наведений.

Суворов хоча й оселився у Тульчині, спочатку досить рідко з’являвся у своїх апартаментах. Армія була розкидана, крім Брацлавської, ще й у Вознесенській, Катеринославській, Харківській губерніях і в Таврійській області. Після об’їзду військ Суворов повернувся до Тульчина в невеселому настрої. Відчувалося, що навіть він не очікував побачити такої безрадісної картини.

— Графе, мені потрібна ваша допомога, — звернувся він до Потоцького.

— Слухаю вас, Олександре Васильовичу.

— Треба підняти всіх лікарів і фельдшерів: смертність серед солдат дуже висока. Тут і епідемії, і погане харчування, а особливо — непридатна до використання вода і сирі казарми.

— З лікарями я вам, звичайно, допоможу. Готовий навіть понад норми надати продукти, особливо цибулю і часник. Та й медикаментами потрібними забезпечу, якщо знадобляться.

— Дякую. Я напишу про вас государині.

— Це зовсім не обов’язково, графе.

— І ще. Я збираюся перебратися ближче до військ до Тиманівки. Хоча від Тульчина туди і недалеко, але щодня долати таку відстань мені вже важкувато.

— Я потурбуюсь про те, щоб там побудували пристойний будинок для вас, Олександре Васильовичу.

— Дякую. І останнє — прошу доступу до вашої бібліотеки.

— У будь-який час, графе.

Людвіг Метцель повернувся з Умані сповнений планів і нарочито поважний. Перепочивши після дороги, попросив господарів прийняти його у вітальні.

Як тільки всі зібралися, Людвіг мовчки почав розвішувати на стінах малюнки і креслення (а малювати і креслити інженер умів чудово).

— Прошу вас, підійдіть ближче, панове. Дещо я вже можу показати. Спочатку розповім про водні системи парку. Це як скелет організму. До нього вже прив’язуватимемо все інше. Я зупинився на чотирьох озерах, які сполучатимуться між собою, але розділятимуться греблями. Джерела, яких тут удосталь, підживлюватимуть ці озера. Водну систему парку я вже розробив і покажу її трохи пізніше. Весь комплекс планую розбити на три частини. Район біля двох нижніх озер утворює англійський парк. Поблизу Червоного озера буде закладено французький парк як противага англійському (з рівними доріжками). Головна алея (у грецькому стилі) разом із бічними нагадуватиме герб Потоцьких Пиляву і пройде від ставка до парадного входу палацу. На перетині алей (посередині Трираменного хреста Пиляви) спорудимо круглий басейн із фонтаном. У палаці зробимо оглядовий майданчик для втіхи гостей. Підземний хід приведе з палацу до одного з гротів і до оранжереї англійського парку. Біля Войтовського озера можна буде спорудити невеликий мисливський будиночок і створити мисливські угіддя.

— Плани у тебе, Людвігу, грандіозні. Однак заманливо! — вигукнув граф Станіслав.

— Не відволікатимемося поки на другий і третій етапи (це справа майбутнього). Повернімося до нашого англійського парку.

— Я вирішив назвати його «Софіївкою». Ти не проти, люба?

Софія зашарілася від щастя.

— Я навіть і не мріяла про це, Стасе.

На очах у грекині з’явилися сльози.

— Так, у жінок вияв і радості, і горя однаковий — сльози в їхніх милих оченятах, — Станіслав підійшов до Софії й обійняв її.

— Мені теж подобається така назва. «Софіївка», — повторив Метцель, — звучить дуже романтично. Я продовжу, з вашого дозволу.

— Почекай секундочку, — Станіслав покликав слугу і розпорядився принести вина. — Цей напій додасть фантазії нашим планам.

— Отже, «Софіївка», — усміхнувся інженер, піднімаючи келих старого угорського вина. — Я вже зачарований місцем, яке ви обрали. Знаєте, чого я зараз боюся найбільше? Порушити гармонію, створену природою. Десятки разів я пройшов по всій території майбутнього парку — з різних точок відкривається новий ракурс, нові можливості одного і того ж місця. Відразу скажу: нам необхідний дуже досвідчений садівник з тонким розумінням законів природи. По-перше, потрібно розсадити дерева залежно від їхньої висоти, з різними відтінками листя в різні пори року, виділити або, навпаки, сховати певні композиції, додати їм потрібну освітленість. По-друге, необхідно поєднати англійські газони з квітковими клумбами, створити казкові куточки для прогулянок, відпочинку. Коротше кажучи, виткати весь килим парку, а це — велике мистецтво. Я хочу, щоб ви, потрапляючи до парку навесні, влітку, восени і взимку, знаходили в ньому щоразу