Розкоші і злидні куртизанок - Оноре де Бальзак

У ту хвилину, коли начальник тюрми виходив з кабінету генерального прокурора, він зустрів під склепінням проходу до галереї пана Камюзо, що йшов туди. Він нашвидку переговорив зі слідчим і, повідомивши його про те, що сталось у Консьєржері з Жаком Колленом, зійшов туди, щоб улаштувати побачення Дурисмерті з “Мадленою”. Проте, він дозволив удаваному служителеві церкви побачитися з засудженим до страти тільки тоді, коли Бібі-Люпен, чудово переодягшись за жандарма, замінив “псиру”, що доглядав молодого корсиканця.

Не можна собі уявити того глибокого здивування, яке пройняло трьох каторжників, коли вони побачили, що наглядач прийшов по Жака Коллена, щоб відвести його в камеру засудженого до страти. Одним стрибком наблизились вони до стільця, на якому сидів Жак Коллен.

— Сьогодні, чи не так, пане Жульєн? — спитав Шовковинка наглядача.

— Егеж, Шарло тут, — відповів наглядач з цілковитою байдужістю.

Так називає тюремне населення паризького ката. Це прізвисько походить з часу революції 1789 року. Ім’я справило глибоке враження. Всі в’язні перезирнулись.

— Кінець! — провадив наглядач. — Наказ про страту пан Го одержав, і вирок тільки що прочитано.

— Значить, — провадив Лапурай, — прекрасна Мадлена прийняла святі тайни. Він востаннє ковтнув повітря.

— Бідолашний хлопець Теодор! — скрикнув Біффон. — Він такий гарний. Жалко “чхнути у висівки” в його віці!..

Наглядач попрямував до ґрат, гадаючи, що Жак Коллен іде за ним; проте, іспанець ішов повільно і, відставши на десять кроків від Жульєна, удав, що непритомніє і жестом попросив руку Лапурая.

— Це вбивця! — сказав Наполітас священикові, показуючи на Лапурая і пропонуючи свою руку.

— Ні, для мене це нещасна людина! — відповів Дурисмерть піднесено і розчулено, як архієпископ камбрейський.

І він відійшов від Наполітаса, що з першого погляду видався йому дуже підозрілим; потім він тихенько сказав фананделям:

— Він на першому щаблі до “абатства Вхід-не-без-досади”, але я його пріор. Я вам покажу, як умію “обкрутити двірника” (перехитрувати генерального прокурора). Я “вивуджу” цю “сорбонну” з його лап.

— Ради його “шкерів”, — сказав Шовковинка, усміхаючись.

— Я хочу повернути цю душу небові! — відповів засмучено Жак Коллен, побачивши, що його оточило ще кілька в’язнів.

І він нагнав доглядача біля ґрат.

— Він прийшов, щоб урятувати Мадлену, — сказав Шовковинка, — ми таки вгадали, в чому річ. Який “маза”!

— Але як? “Гусари гільйотини” вже тут! Він навіть і не побачить його, — зауважив Біффон.

— “Булочник” за нього! — скрикнув Лапурай. — Хіба він — “засуслить филипчики”? Він надто любить “друзів”! Ми йому дуже потрібні. Хотіли дати нам “капнути” (викрити) на нього, але ми не “простаки”. Якщо він витягне свою Мадлену, то одержить мою “кубушку” (таємницю).

Останні слова ще збільшили відданість трьох каторжників їх богові, бо в цю хвилину їх уславлений “маза” став їх єдиною надією.

Жак Коллен, не зважаючи на небезпеку, що загрожувала Мадлені, не зрадив своєї ролі. Цей чоловік, знаючи Консьєржері так само прекрасно, як свої три каторги, помилявся з такою природністю, що наглядач мусив казати йому щохвилини: “Сюди! — туди!” — поки вони не дістались до канцелярії. Там Жак Коллен побачив з першого погляду високу на зріст і товсту людину, яка сперлась на пічку; її червоне довгасте обличчя було не позбавлене певної благородності. Він впізнав Сансона.

— Пан, напевне, духівник? — сказав він, підходячи до нього з крайньою добродушністю.

Помилка була така жахлива, що присутні похолонули.

— Ні, пане, в мене інші обов’язки, — відповів Сансон.

Сансон, батько останнього ката, який мав те ж саме ім’я, — бо недавно його усунули, — був сином того, хто стратив Людовика XVI.

Протягом чотирьохсот років Сансони виконували цей обов’язок, і нарешті спадкоємець стількох катів спробував відмовитись від цього спадкового тягару. Сансони, руанські кати, до того, як їх наділили найвищою посадою в королівстві, виконували від батька до сина судові вироки, починаючи з XIII століття. Небагато є таких родин, які могли б являти приклад посади або знатності, що передавалися від батька до сина протягом шести століть. У той час, коли цей молодий чоловік, зробившись капітаном кавалерії, був на порозі прекрасної військової кар’єри, його батько зажадав, щоб він з’явився допомагати йому при страті короля. Потім він зробив сина своїм помічником, коли в 1793 році були споруджені два постійні ешафоти — один біля Тронної застави, другий на Гревській площі. Цій людині з жахливою професією було тепер приблизно шістдесят років і вона відзначалася чудовою постаттю, лагідними й поважними манерами, великою зневагою до Бібі-Люпена та його поплічників, постачальників гільйотини. Єдиною ознакою, що виявляла в цій людині кров давніх середньовічних катів, були руки — страшенно широкі і товсті. Зрештою, цей високий і товстий чоловік, досить освічений, дорожив своїм званням громадянина і виборця та, як казали, дуже полюбляв садівництво, говорив тихо, мав спокійні манери; дуже мовчазний, з широким лисим лобом, він значно більше скидався на англійського аристократа, ніж на ката. Отже, іспанський канонік міг помилитись так, як навмисно помилився Жак Коллен.

— Це не каторжник, — казав старший наглядач начальникові.

— Я починаю теж вірити цьому, — сказав сам до себе пан Го, киваючи головою своєму підлеглому.

Жака Коллена ввели в якесь приміщення, схоже на льох; молодий Теодор у гамівній сорочці сидів тут на краю огидного похідного ліжка. Дурисмерть, при світлі, що на хвилину блимнуло з коридору, відразу впізнав Бібі-Люпена, який стояв, спершись на шаблю, переодягнений за жандарма.

Io sono Gaba-Morto. Parla nostro Italiano, — жваво сказав Коллен. — Vengo ti salvar! (Я Дурисмерть, розмовлятимемо по-італійськи, я прийшов тебе врятувати).

Все, що мали сказати один одному обидва друга, мало бути незрозумілим для удаваного жандарма. Проте, оскільки всі вважали, що той вартує ув’язненого, він не міг залишити свого поста. Тому не можна відтворити люті начальника таємної поліції.

Теодор Кальві, юнак з блідооливковим обличчям, білявим волоссям, запалими, мутно-синіми очима, проте, прекрасної фізичної будови,