Оповідання та повісті, окрушини - Ірина Вільде

Роман жениться. В журн.: Радянська література. — 1940. — Кн. 4.

Історія одного життя. У кн.: Вільде І. Історія одного життя. — Львів, 1946.

«Католицька акція» — українська клерикальна організація на Західній Україні за часів буржуазної Польщі.

Ті, з Ковальської. В кн.: Вільде І. Ті, з Ковальської. — Львів, 1947.

Береза Картузька — концтабір для політичних в'язнів у буржуазній Польщі; Станіслав — нині Івано-Франківськ; польські орльонта — «Орлєнта», — націоналістична молодіжна організація в буржуазній Польщі.

Як мене життя розуму вчило. В кн.: Вільде І. Нова Лукавиця. — Львів, 1953.

Ольга Борисюкова. В журн.: Радянський Львів. — 1947. — № 5.

Ти мене не любив. В кн.: Вільде І. Ти мене не любив. — Львів, 1958.

Пробудження. В кн.: Вільде І. Оповідання. — К., 1954.

…З часів Марії Терези — тобто з 18-го ст., коли «Священою Римською імперією», до складу якої входила Австрія із загарбаними нею буковинськими та галицькими землями, правила імператриця Марія Тереза (1717–1780).

Кури. В журн.: Радянський Львів. — 1948. — № 7.

Любов. У кн.: Навіки з тобою, Росіє. — Львів, 1954.

Із записної книжки Дмитра Підлесного. В кн.: Вільде І. Твори: В 5 т. — К., 1968. — Т. 5.

Довіра. В журн.: Жовтень. — 1961. —№ 10. Текст подається за цією публікацією.

Сестра Ізидора. В журн.: Жовтень. — 1970. — № 8. Текст подається за цією публікацією.

Дзеркало. В журн.: Жовтень. — 1973. — № 5. Текст подається за цією публікацією.

Друкувалися в галицьких періодичних виданнях, починаючи з 1936 р., у післявоєнний період — переважно в журн. «Жовтень», а також у п'ятитомному зібранні творів. 1969 р. виходили окремою книжкою (К., «Рад. письменник»). Подаються за цим виданням скорочено і з доповненнями: «Лист до ювіляра» і «Татові».

Лист до ювіляра. В журн.: Жовтень. — 1958. — № 10. Твір написано у зв'язку з 85-річним ювілеєм українського письменника М. Ю. Яцкова (1873–1961).

Татові. Під заголовком «Спогад про батька» — в газ. «Прикарпатська правда», 1966, 28 жовтня; під заголовком «Татові» — в останній книзі п'ятитомного зібрання творів письменниці.

Батько Ірини Вільде — Дмитро Якович Макогон (1881–1961), український письменник, вчитель. Писав поезії (зб. «Мужицькі ідилії») та оповідання (зб. «Шкільні образки», «Учительські гаразди», «По наших селах»), у яких з демократичних позицій зображував життя селян та вчителів за капіталізму.

1. Родина Макогонів: батько Ірини Вільде — Дмитро Якович Макогон (стоїть), мати Адольфіна Гнатівна Макогон із сином Орестом на руках, внизу біля ніг матері Дарина (Ірина Вільде).

2. Ірина Вільде — гімназистка.

3. Ірина Вільде. 20-і рр.

4. Ірина Вільде. 20-і рр.

5. Ірина Вільде та її чоловік Полотнюк Євген Васильович. 30-і рр.

6. Ірина Вільде із сином Яремою. 30-і рр.

7. Ірина Вільде. 50-і рр.

8. Ірина Вільде. 50-і рр.

9. В. С. Земляк, Ірина Вільде, Д. В. Суптеля. Одеса, 1963 р.

10. В редакції журн. «Жовтень». Зліва направо: А. Ю. Пастушенко, М. Ю. Тарновський, М. М. Ільницький, Ірина Вільде, П. С. Козланюк, Р. А. Братунь. 1964 р.

11. Вручення письменниці Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка: О. Є. Корнійчук, О. Т. Гончар, Ірина Вільде, А. С. Малишко. Київ, 1965 р.

12. Ірина Вільде, В. М. Єніна, А. Ф. Турчинська. 60-і рр.

13. Ірина Вільде серед львівських письменників. Сидять: Д. К. Герасимчук, Ірина Вільде, І. І. Сварник, Я. Н. Стецюк, стоять: В. І. Лучук, І. І. Дорошенко, Р. М. Лубківський. 70-і рр.

14. Ірина Вільде. Початок 80-х рр.

Південна трав'яниста рослина.

Мала (рум.).

«Боги прагнуть твоєї загибелі» (нім.).

Оранжевого (пол.).

Дитина.

Кадровий військовий (ірон.).

Службовці (пол.).

Дерев'яний диванчик з ящиком.