Спартак - Рафаелло Джованьолі

Ліктори — почесна варта вищих службових осіб у Римі. Вони йшли попереду службових осіб, розчищаючи перед ними путь. За їхнім наказом хапали злочинців і карали їх. Знаком їхньої посади були фасції — зв'язки прутів з вкладеною всередину сокирою.

Лорарій — цирковий служитель. Лорарій (від лора — ремінь) захльостував ремінною петлею труп гладіатора і витягав його з арени.

Лукрецій Тіт Кар — знаменитий римський поет-матеріаліст, який жив у І ст. до нашої ери. Він написав велику поему «Про природу речей», в якій виклав учення філософа Епікура, послідовником якого він був.

Лукулл Луцій Ліціній — римський полководець, жив у 1 ст. до нашої ери, вів вдалі війни з Мітрідатом Понтійським. Останні десять років життя провів у своїй прекрасній віллі, де прославився марнотратством і особливо розкішними бенкетами.

Мамертінська в'язниця, або Тулліан — в'язниця у Римі, що призначалася для державних злочинців.

Манігармор — за віруваннями стародавніх германців, страшний пес, на зразок Цербера у греків, який роздирав у пеклі (Ніфльгеймі) тіла грішників.

Маніпула — назва роти у римському війську. Легіон (п'ять-шість тисяч воїнів)1 ділився на 10 когорт, когорта — на 3 маніпули.

Марій Гай (156— 86 pp. до нашої ери) — римський полководець, син селянина. Марій завдяки своїм винятковим воєнним здібностям, почавши з простого легіонера, дійшов до вищих посад. Був претором в Іберії (Іспанії). Переміг нумідійського царя Югурту, розбив варварів — кімрів і тевтонів. Вів боротьбу за владу з Суллою. Був вигнаний з Італії. Повернувшись, жорстоко розправився з своїми противниками і помер через кілька днів після того, як був сьомий раз обраний консулом.

Марс — бог війни у римлян. Спочатку вважався богом весни, покровителем стад; його ім'ям був названий перший весняний місяць, березень — «март». Весняні свята на честь Марса супроводжувалися воєнними танцями. За стародавніми римськими сказаннями, Марс вважався родоначальником римського народу, як батько Ромула і Рема — легендарних засновників Рима. Одно з його імен було Квірін, звідси квіріти — загальна назва повноправних римських громадян.

Марс Гіперборейський — тобто північний. Бог війни у фракійців.

Марсове поле — присвячена Марсу частина рівнини поблизу Рима, на лівому березі Тібру. Тут відбувалися змагання на бойових конях на честь Марса, а також народні збори. Марсове поле служило місцем поховання найславетніших римських діячів.

Матрона — заміжня знатна римлянка.

Мегера — те саме, що Еріннія або Фурія.

Медея — у грецькій міфології чарівниця, дружина героя багатьох міфів Язона. Покинута чоловіком, убила своїх дітей. її образ багато разів був використаний у драматичній літературі старих часів.

Меркурій — бог, який супроводжував, за деякими міфами, душі померлих до обителі мертвих. Пізніше — бог-покровитель торгівлі й мореплавства.

Меценат — римський діяч і письменник часів Августа, першого римського імператора (І ст. до нашої ери). Згодом ім'я Мецената стало номінальним і визначало багатого покровителя художників та поетів. Своїми подачками Меценат впливав на творчість поетів, примушуючи їх оспівувати імператора і себе.

Мідгард — за старогерманськими сказаннями, величезна гадюка, яку бог Одін втопив у морі. Вона там збільшилася до велетенських розмірів і оточила всю землю. Мідгард вважалася також божеством пекла.

Міліція — так називалося в староримській республіці військо, яке не складало постійної армії, а призивалося тільки під час війни.

Мім — невелика народна комедія у стародавніх римлян, що складалася з ряду комічних побутових сценок, дуже проста, з грубими жартами, бійками, ляпасами. В романі «Спартак» мімами називаються актори-комедіанти, які розігрували ці комедії.

Мінерва — у римлян (вона ж Афіна-Паллада у греків) улюблена дочка Юпітера, богиня мудрості, знання, непереможна войовниця, захисниця міст, богиня ремесел.

Мінос — за віруваннями стародавніх греків, син Зевса, цар острова Кріту, який став після смерті суддею в підземному царстві.

Мітрідат Великий — цар Понтійського і Босфорського царств (по берегах Чорного моря). Жив у І ст. до нашої ери. Завоював Малу Азію і Кавказ. Протягом 27 років вів майже безперервні війни з Римом, але в 63 р. був розбитий Помпеєм і після зради сина покінчив самогубством, кинувшись на меч.

Мом — у стародавніх римлян бог-покровитель комедіантів, що зображувався в одязі блазня.

Муцій Сцевола (лівша) — легендарний герой римлян. У 507 р. до нашої ери при облозі Рима етруським царем Порсеною Муцій ніби відправився у ворожий табір, щоб убити Порсену, але був схоплений і приведений до царя. Коли йому почали загрожувати смертю, він на знак безстрашності поклав руку на вогонь і дав їй згоріти. Порсена, дізнавшись, що триста таких самих римських юнаків зговорилися вбити його, зняв облогу.

Нектар — напій богів, що робив їх безсмертними.

Німфи — за віруваннями стародавніх греків, прекрасні діви, що населяли моря, річки, озера, гори і печери.

Ніобея, або Ніоба — за грецькими сказаннями, цариця Ніобея образила богиню Латону, назвавши її безплідною, бо вона мала тільки двох дітей, тоді як у Ніобеї було сім прекрасних дочок і стільки ж синів. Щоб покарати її за це, діти Латони — Аполлон і Артеміда — на очах у

Ніобеї поразили своїми стрілами всіх її дітей. Ніобея з горя обернулася на кам'яну статую.

Ніфльгейм — пекло, за віруваннями стародавніх германців.

Нума Помлілій — легендарний цар римський, царствування якого римські історики відносили до 715–672 pp. до нашої ери.

Овація — почесті, якими вшановували полководця за перемогу.

Олігархія — спосіб правління, при якому державна влада захоплена невеликою групою людей. Таке олігархічне правління було під час диктатури Сулли, якого підтримувала нечисленна партія знаті.

Олімп — найвища гора Балканського півострова (2985 метрів). Стародавні греки вважали Олімп місцем перебування богів.

Оптіон — молодший офіцер у центурії.

Осса і Пеліон — гори у Фессалії.

Остіарій — воротар.

Палатін, Палатінський горб — один з семи горбів стародавнього Рима. На ньому, за переказами, були