Спартак - Рафаелло Джованьолі

Галли — народ, який населяв Галлію (теперішню Францію і Північну Італію).

Ганімед — у грекоримській міфології виночерпій богів.

Ганнібал (Аннібал) — геніальний карфагенський полководець (Карфаген — держава в Африці, що існувала у старі часи на місці сучасних Тунісу і Алжіру). Жив від 247 до 183 pp. до нашої ери. Прославився своїм походом проти римлян. Він здобув ряд блискучих перемог над римськими військами в самій Італії, але, не одержавши підтримки з Карфагена, повинен був повернутися в Африку, де зазнав поразки від римського полководця Сціпіона Африканського. Коли римляни зажадали видачі Ганнібала, він утік в Азію, де брав участь у боротьбі з Римом на боці Антіоха. Після поразки Антіоха отруївся.

Г е з, або Г е з у с — бог війни у стародавніх галлів.

Гемонія — крутий спуск до Тібру біля Авентінського горба, яким тягли в річку трупи страчених.

Геркулес (по-римськи) — знаменитий герой греко-римської міфології. Ще немовлям у колісниці задушив двох гадюк, посланих ворожою до нього богинею, яка бажала умертвити його. За своє життя здійснив дванадцять подвигів: задушив руками страшного лева, переміг дев'яти-голову гідру, украв Цербера, семиголового пса з підземного царства, переміг велетня Антея і т. ін. Гладіатори вважали Геркулеса як втілення могутньої сили і доблесті своїм покровителем.

Гіганти, або титани — велетні, наділені надлюдською силою, діти Геї, богині землі, які вступили в боротьбу з Зевсом за владу над світом і зазнали поразки. За переказами, ця боротьба відбувалася в околицях Везувію.

Горації — знаменитий римський рід. За переказами, в VII ст. до нашої ери, коли Рим воював з сусіднім містом Альба-Лонгою, було вирішено закінчити суперечку поєдинком. Від римлян вийшли три брати Горації, а від альбанців — три брати Куріації. Коли два брати Горації були вбиті, а три брати Куріації поранені, Горацій, який залишився живим, кинувся тікати. Куріації побігли за ним. Горацій, обернувшись, поразив нечем того, що біг попереду, потім розправився поодинці і з двома іншими Куріаціями.

Гракхи — брати Тіберін і Гай, римські політичні діячі у II ст. до нашої ери. Будучи трибунами, Гракхи хотіли провести на користь селянської і міської бідноти реформи: наділення землею, дешевий продаж хліба, полегшення військової служби і т. ін. Цими заходами вони настроїли проти себе знать і Сенат. У 133 р. був убитий Тіберій, а в 121 р загинув Гай Гракх.

Громадянський вінок — вінок з дубового листя з жолудями, яким нагороджували римського воїна, що врятував свого товариша і вбив при цьому ворога.

Дванадцять таблиць — у 451–450 pp. до нашої ери в Римі була створена комісія з десяти осіб (децемвіри), які складали закони, що стали основою староримського права. Ці закони були записані на двадцяти бронзових дошках, або таблицях, і виставлені на Форумі (центр римського державного життя).

Декан, або декуріон — десятник, начальник над десятьма воїнами в римських військах.

Діана — богиня полювання у стародавніх римлян.

Динарій — староримська срібна монета. У ній містилося 15 ассів.

Діоніс — старогрецький бог вина і веселощів (у римлян Вакх, або Бахус).

Долон — троянець, який проник з метою шпигунства у табір греків під Троєю і був убитий там Одіссеєм та Діомедом.

Евменіди — див. Еріннії.

Евн — раб, у 136 р. до нашої ери очолив повстання рабів у Сіцілії. Розбивши римські війська, він проголосив себе царем і зібрав армію в двісті тисяч чоловік. Після ряду перемог над римськими військами в 132 р. Евн зазнав поразки. Був узятий в полон і помер у тюрмі.

Евріпід (480–406 pp. до нашої ери) — великий старогрецький письменник, автор трагедій «Іфігенія», «Медея», «Іпполіт», «Троянки», «Єлена» та ін.

Еділ — виборна службова особа в стародавньому Римі. Спочатку еділи були помічниками народних трибунів, потім на них були покладені поліцейські обов'язки, завідування міським благоустроєм, ринками, боротьба з пожежами, влаштування громадських ігор.

Екседра — вітальня в римському будинку.

Елізіум — за віруваннями стародавніх греків і римлян, місце блаженства, де після смерті перебували душі померлих героїв і доброчесних людей.

Епікур (341–270 pp. до нашої ери) — грецький філософ-матеріаліст, послідовник Демокріта. Він вважав, що створили світ не боги, а вічний рух матерії, з'єднання її найдрібніших часток. Життя людини кінчається з смертю тіла, ніякого потойбічного життя немає. Щастя полягає в досягненні душевної ясності і спокою, у звільненні від душевних страждань. Епікур вважав, що філософ не повинен брати участі в громадському житті. З численних творів Епікура до нас дійшли тільки уривки його основної праці «Про природу». Послідовник Епікура поет Лукрецій виклав його філософію у своєму творі «Про природу речей».

Епірот — уродженець Епіру, однієї з областей стародавньої Греції.

Ереб — за грецькими віруваннями, найпохмуріша частина підземного царства.

Еріннії — за старогрецькими віруваннями, богині помсти; у римлян — Фурії.

Ескулап — за старогрецькими віруваннями, бог лікарського мистецтва.

Есхіл (525–456 pp. до нашої ери) — один з трьох великих старогрецьких трагіків (два інших — Евріпід і Софокл). Написав близько 80творів, з яких до нас дійшло тільки 7 трагедій: «Прикутий Прометей», «Агамемнон», «Евменіди», «Перси» та ін. Есхіл першим почав писати трагедії, і його прозвали «батьком трагедії». Зміст для своїх трагедій Есхіл звичайно запозичував із стародавніх міфів.

Ефіоп — уродженець Ефіопії — країни в Африці, на південь від Єгипту.

Іди — у римлян тринадцятий або п'ятнадцятий день місяця.

Іллірійці — жителі Іллірії — області на північно-східному березі Адріатичного моря. У II ст. до нашої ери Іллірія стала римською провінцією.

Імператор — титул, який полководець одержував або від солдатів після перемоги над ворогом (з VI ст. до н. е.), або від Сенату. Імператор одержував право на тріумф. Цезарю титул цей був даний Сенатом довічно. Згодом офіціально імператором почали називати главу римської держави.

Італійські війни — війни Риму з іншими областями Італії, внаслідок яких Рим у III ст. до нашої ери об'єднав під своєю владою