Шлюбний договір - Мішель Річмонд

– До зустрічі чотирнадцятого грудня, – перериває вона мене. – Перекажіть Еліс мої вітання.

15

Еліс просто одержима роботою. Останнім часом я прокидаюся близько п’ятої ранку, хочу обійняти дружину, а її немає поруч. Через кілька хвилин у ванній включається душ, і я зазвичай знову засинаю. Поки я виходжу до вітальні близько сьомої ранку, Еліс уже немає вдома. У раковині на кухні стоять кілька брудних тарілок і порожніх пластикових контейнерів, а на столі валяються зім’яті жовті бланки для документів. Таке відчуття, що до нас щоночі пробирається єнот зі ступенем у галузі права – любитель дорогезних ісландських йогуртів, – і з першими променями сонця зникає. Зрідка бувають й інші «сліди»: гітара на дивані, ноутбук з відкритою програмою для обробки музики і блокнот з наспіх записаними віршами.

Якось уранці я знаходжу «Кодекс» на підлокітнику синього крісла. Я теж іноді почитую свій примірник, раз Вівіан веліла, але найчастіше на роботі, коли видається вільна хвилинка. Якщо чесно, я його радше проглядаю. З кожним розділом текст стає сухішим і заумнішим, а в останньому розділі досягає апогею – усі «закони» і правила викладені в пронумерованих параграфах і прописані із жахаючою пунктуальністю.

«Кодекс» викликає у мене одночасно захоплення і відразу. Чимось він нагадує мені університетський курс біології. Там на першому ж занятті з анатомії препарують овече серце, і в «Кодексі» нібито беруть якийсь організм – у даному випадку шлюб, – розкривають і копаються всередині, намагаючись розібратися, як функціонує кожна клітинка.

Я вважаю за краще бачити всю картину разом, тому, напевно, в університеті мав проблеми зі статистикою. Так ось, мені більше подобаються ті розділи, де викладена загальна інформація. Найкоротший з них перший – «Наша місія».

У ньому повідомляється, що «Договір» створений для того, щоби, по-перше, виробити чітку термінологію, яка використовується в контракті; по-друге, встановити правила і норми, покликані посилити дієвість контракту і забезпечити успішне виконання його умов партнерами по шлюбу («Знання правил і норм дозволяє намітити ясний план дій і прокласти шлях до успіху») і, по-третє, утворити співдружність людей, об’єднаних прагненням і бажанням допомагати одне одному в побудові щасливого шлюбу, що, у свою чергу, зміцнює організацію в цілому. Усе інше логічно випливає з цих принципів.

Якщо вірити написаному, «Договір» не ставить перед собою інших завдань, окрім викладених під заголовком «Місія». Не переслідує політичних цілей і не сприймає дискримінації за національною і статевою ознаками або за ознакою сексуальної орієнтації.

Ще в першому розділі розповідається, як «Договір» знаходить і стверджує нових членів. Головний критерій – здатність пари привнести в суспільство щось «унікальне, особисте, що сприятиме реалізації його ідей». Кожен, хто перебуває в організації не менше п’яти років, має право раз на два роки рекомендувати нових кандидатів до прийому в члени «Договору». Після висунення кандидатур призначається незалежний експерт, котрий збирає докладні відомості про пару-кандидата. На підставі зібраного досьє спеціальний комітет або приймає пару в «Договір», або відмовляє в прийомі. Кандидатів повідомляють, що їх кудись висунули, тільки якщо вони проходять відбір. В іншому разі вони нічого не дізнаються ані про «Договір», ані про те, що могли в нього вступити.

Як юристові Еліс більше подобається розділ, де прописані норми і правила – її примірник «Кодексу» відкрито на правилі 3.5: «Подарунки».

«Учасник підносить подарунок своїй половині раз на місяць. Подарунок – це особливий та неочікуваний предмет або вчинок, який є знаком турботи та свідчить про обраність і/або відповідальність. Подарунок покликаний продемонструвати партнерові, що він/вона грає першорядну і почесну роль у житті учасника. Подарунок також є свідченням того, що учасник повністю розуміє інтереси і бажання чоловіка/дружини. Подарунок необов’язково повинен бути дорогим або рідкісним; головне, щоби він мав особливий сенс».

Кожне правило супроводжується відповідною цитатою з розділу «Штрафи і санкції». Наприклад, для порушення правила 3.5: «Подарунки» написано наступне:

«Ненадання партнерові подарунка протягом календарного місяця розглядається як проступок третього ступеня тяжкості. Ненадання подарунка протягом двох місяців поспіль прирівнюється до проступку другого ступеня тяжкості. Ненадання подарунка протягом трьох або більше місяців календарного року вважається злочином п’ятого ступеня тяжкості».

Того вечора, коли Еліс приходить із роботи, вона скидає туфлі, панчохи і спідницю (завжди в тому ж порядку), залишаючи в передпокої слід з одягу, переодягається у спортивні штани і йде з книгою в спальню. Вона часто читає після роботи. Для неї це щось на зразок щовечірнього ритуалу, перезавантаження мозку. Рівно за півгодини, як по будильнику, вона приходить на кухню, і ми разом готуємо вечерю. Я все чекаю, коли вона скаже, що саме читала, але вона ніколи не розповідає. І чомусь ми зовсім не обговорюємо «Договір», дивний візит Вівіан і все, що з ним пов’язано, напевно, потрібен час, щоб нова інформація вляглася в голові. Якщо на самому початку ще можна було від цього всього відморозитися і забути, то тепер це буде уже нечесно. Мета «Договору» – побудувати міцний і щасливий шлюб за підтримки однодумців – є водночас гідною захвату та бажаною.

На ранок Еліс уже знову немає вдома, на кухонному столі розкидані документи, стоїть порожня чашка з-під кави і тарілка з недоїденими рисовими подушечками в молоці. У центрі столу – коробочка в подарунковому папері із зображенням танцюючих пінгвінів. На білій картці золотим маркером написано моє ім’я. У коробочці виявляється страшенно мила кулінарна лопатка. Помаранчева вгорі, а помаранчевий – мій улюблений колір, і жовта знизу. На етикетці написано: «Зроблено в Фінляндії», англійською та фінською. Недорогий, але ідеальний подарунок, і, напевно, його було не так-то просто знайти. На зворотному боці картки слова: «Ти печеш найсмачніше шоколадне печиво. І я тебе люблю».

Я розпаковую подарунок та негайно роблю селфі – не зовсім одягнений, в руці лопаточка, усміхаюся. Я відправляю фото Еліс із підписом: «І я тебе люблю». Увечері я застосовую лопаточку за призначенням і готую шоколадне печиво, але ні я, ні Еліс не згадуємо, що всього цього бодай якимсь чином стосується «Договір».

І хоча я, як і раніше, не знаю, у що ми вплуталися, я радий, що Еліс так серйозно ставиться до «Договору», а значить, і до нашого шлюбу.

Мені хочеться показати їй, що я теж сприймаю «Договір» усерйоз і теж хочу, щоб ми завжди були щасливі, тому протягом наступних днів глибше занурююся у читання «Кодексу». Розділ 3.8 названий «Подорожі».

16

Ми з Еліс