Хеві Метал - Олександр Аркадійович Сидоренко

— Єму би в Раду, там сейчас такіх собірают. 

Ти диви! Суворий опер сподобався Вані ще більше, він ніби відчув, як під тоненькою курткою раптом стало трохи тепліше. 

Іра з Ольгою та оператором щось роздивлялися серед дерев, під балконами. Адміністраторка незабаром прибігла до буса, сказала всім бути готовими, дістала з-під свого сидіння банку з якоюсь темною рідиною й повернулася до знімальної групи. Вони там… щось розливали з банки. І Ваня допер. 

— Це вони типу кров розливають? Це місце злочину? — спитав він у Віталіка. Той повернувся, подивився Вані в очі, подумав і сказав: 

— Сейчас всьо узнаєш. Ти жмуров боїшься? 

Ваня так само витримав паузу перед відповіддю, але вирішив сказати правду: 

— Боюся. 

— Я вижу, — Віталій відповів спокійно, але якось по-доброму, без наруги. Опер повернуся до лобового скла, за яким блискучий ведучий обіймав двох жінок у спортивних костюмах. «Він же вів шоу про схуднення, — згадав Ваня, — а тепер от перекинули на зоряний проєкт, вечір суботи — це тобі не ранок вівторка, у прайм потрібні зірки. От і працюватиму зіркою», — вирішив Ваня й перервав кропітку роботу стиліста з волоссям: 

— Так, досить. Чоловіки мають бути схожими на чоловіків. 

Висмикнув голову з рук манірного хлопчика й почав пробиратися до дверей. 

— Сто пудов, — погодився з ним Віталік і теж вийшов на вулицю. Вони вже навіть трохи скидалися на команду. Ледве-ледве. 

Іра відігнала їх за бус і дала нові «вводні»: значить, ведучий уже відзняв свої підводки, він зараз ніби зустрічає на місці злочину спецгрупу, до якої входить і Ваня. 

— А нє мало нас для групи? — поставив влучне питання опер, і Іра раптом занервувала: 

— Тааак, я за ето нє думала. 

Постояла, постукала ніжкою по колесу й раптом закричала: 

— Бурлаков! 

Це був Толік-звукач, він прибіг із темряви й дізнався від Іри, що в найближчій сцені буде одним із детективів. Ні, переодягатися не треба, отак і йди, от прямо в навушниках. Ще за хвилину Іра припахала канального водія — той теж мав вийти з машини з усіма й перестати усміхатися! Бо інакше він поїде ще й ранковою розвозкою! 

Усіх знову загнали до буса, під під’їздом поставили Узєлкова, відсунули місцевих (Ваня помітив, що місце злочину вони так не охороняли, як ведучого) і нарешті дали відмашку виходити. Віталій, Ваня, водій та Толік-звукач вийшли з буса, а Узєлков раптом посерйознішав і гучно промовив: 

— Вітаю, друзі. Тут сталося горє. 

— Стоооп! — закричали з темряви жіночим голосом. — Не горє, а горе, блядь! Всє на ісходную. 

Досвідчений Ваня пояснив спецгрупі, що треба повертатися до мікробуса. 

— Да йоб же ж твою мать, — тихенько промовив Віталій, і Ваня вирішив допомогти оперу: 

— Мікрофони пишуть весь звук. 

— Мнє ета сумасшедшая разрєшила, — резонно відбився поліціянт, і Ваня вкотре пошкодував про сказане. 

* 

Боксер Узєлков нарешті впорався з підводкою — привітав, налякав і показав, куди йти. Очкастий оператор переставляв світло з буса під балкон, «опергрупа» лишалася на місці й слухала анекдот від ведучого. Жарт був непоганий: про дружину, яка пішла на роботу, а слухачі думали, що вона взагалі пішла. Та й Узєлков виявився непихатим дядьком, от йому цілком подобалося все, що відбувається, й лишалося тільки по-доброму позаздрити. 

Місцеві намагалися підібратися якомога ближче до епіцентру подій, Іра збивалася з ніг — відганяла натовп. Тоді неочікувано долучився Віталій, склав долоні рупором і закричав: 

— Увага, проводиться спецоперація! Усім відійти, випускаєм служебних собак. 

Натовп одразу відступив у темряву, а веселий ведучий загавкав їм у спину, непогано імітуючи гавкіт пітбуля, яким він донедавна й був на рингу. 

Усе було готово, режисерка сказала підходити до місця подій і наголосила, щоби водій зі звукорежисером не випихалися вперед, а просто працювали фоном для героїв, і то бажано зі суворими виразами облич. 

— Економят, сукі, на масовкє, — тихенько пробурчав Толік, але зробив так, як було сказано. 

Ваня дивився на пожовклу траву під саморобним балконом, який білим одороблом стирчав зі стіни, й бачив тільки червону рідину з банки. Ніби нічого, за що міг би зачепитися оком Арчі Гудвін. Віталік присів і почав роздивлятись, Узєлков коротким кивом голови наказав Вані присісти поруч. Детективи дивилися на траву, а Узєлков розповідав. 

Отже, кілька годин тому тут загинув мешканець будинку, Роман Волошенко. Він жив на третьому поверсі, вікна квартири виходять на інший бік, тож падав він або з балкона одного з верхніх поверхів, або з даху. Узєлков піде по квартирах, а спецгрупа — на дах. 

— Стооп, снято, — затвердила перший дубль режисерка й наказала звукачу з водієм повертатися до своїх справ, а знімальній групі — переходити на дах. 

Узєлков свою частину вже відзняв, тому попрощався з усіма й поїхав собі, не забувши на прощання погавкати до аудиторії й зірвати з того боку шалені оплески та численні заклики сфотографуватися. 

— Я вєрнусь, — весело збрехав темряві боксер і поїхав на чорному «мерседесі» з максимально можливим золотим обвісом, який механік Кохан називав «циганщиною». 

Віталій мовчки провів машину поглядом, похитав головою в стилі «бог ти мій, бог ти мій» і сплюнув. А Ваня раптом відчув, що щось тут не клеїться — люди навколо були занадто веселі як для вбивства, яке щойно сталося. Він повернувся до опера і спитав прямо: 

— А Роман цей не сьогодні ж загинув? 

Детектив у відповідь ледь помітно всміхнувся й на секунду примружив очі: 

— Так. 

Тобто ця подія сталася кілька днів тому, а тепер знімають реконструкцію? От чому вони кружляли містом — просто набивали кадри! А чому ж одразу не попередили? «Нахуя етот цирк?» — казав зазвичай у подібних ситуаціях імпресаріо Трушин. Згодом зрозумів: вони хочуть, аби Ваніна реакція була природною, бо не впевнені в його акторських здібностях. Ну, буде вам реакція. Ще не знаю, яка саме, але буде. 

* 

Ліфт був кращий за гостинковий — не сіпався, лампочка сяяла, а біля цілих кнопок висіла дошка оголошень із рекламою провайдерів. На захисному склі місцеві підлітки дещо домалювали на оголошеннях з портретами щасливих клієнтів, але це був цілком пристойний ліфт. За три рази знімальна група перемістилася на останній поверх, там нарешті детективи побачили класичну жовту поліційну стрічку, якою обгородили вихід на технічний поверх. 

Ваня вирушив першим,