Ключі Марії - Андрій Юрійович Курков

власного кохання, змиряється з ним, розуміє, що воно невиліковне, то починає його берегти. І берегти від нього тих, кого любить. Щоб не зруйнувати їхнього світу, не увірватися в їхній світ, як війна, що виходить з-під контролю войовників.

Ці дивні, але такі раптом зрозумілі думки заспокоїли Олега-Ольгерда і наблизили сон. Він занурювався в цей сон під наростаючий тупіт сотень коней, що мчали за обрій. Цей тупіт викликав на його обличчі усмішку відваги.

Андрій Курков (нар. 1961 р.) — письменник, сценарист (за його сценаріями знято понад 20 документальних та художніх фільмів), автор більш як 20 книг. Його твори перекладено 37 мовами світу, зокрема англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та ін. Книжки Куркова неодноразово потрапляли до топ-десятки європейських бестселерів.

Юрій Винничук (нар. 1952 р.) — письменник, поет, драматург, літературний діяч. Живе у Винниках під Львовом. Автор книг «Житіє гаремноє», «Мальва Ланда», «Легенди Львова», «Весняні ігри в осінніх садах» («Книга року ВВС-2005»), «Діви ночі», «Танґо смерті» («Книга року ВВС-2012»), «Аптекар», «Цензор снів», «Сестри крові», «Місце для дракона» та багатьох інших.

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період.

Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне — куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

Примітки

1

Дактилі — фініки.

2

Бетсата — купіль в Єрусалимі, вона ж і Овеча, складається з двох басейнів, з яких один, наповнюється щорічними дощами, інший же має дивовижним чином забарвлену в червоний колір воду через те, що там мили овець, яких приносили в офіру, від чого й зветься: Овеча, Євсевій Кесарійський.

3

Рудницький Михайло (1889—1975) — український громадський діяч, літературознавець, критик, письменник, перекладач. З 1944 року очолював кафедру англійської філології у Львівському університеті імені Івана Франка, до 1947 р обіймав посаду декана факультету іноземних мов.

4

Пелчинська — згодом Дзєржинського, де містилася будівля НКВС, за німецької окупації гестапо, а по війні знову НКВС і КГБ.

5

Яґеллонська — вулиця В. Гнатюка.

6

Гетьманські Вали — проспект Свободи.

7

Академічна вулиця — проспект Т. Шевченка.

8

Рудик Степан (1890—1939) — український політичний діяч, член КПЗУ. Редагував у Львові в 1923—1931 роках літературно-політичний місячник «Культура». За проукраїнські погляди в 1939 році був заарештований НКВС і розстріляний.

9

Розенберґ Людвиґ (1894—1940) — військовий та політичний діяч єврейського походження. У 1914—1916 роках воював у Легіоні УСС. Член КПЗУ, відстоював національні ідеї. Був в’язнем польського концтабору Береза Картузька. Під час совєтської окупації Галичини розстріляний у Львові.

10

Ваврик Василь (1889—1970) — письменник, літературознавець, писав російською мовою. Після війни викладав російську мову у Львівському університеті.

11

Ренан Жозеф Ернест (1823—1892) — французький експерт стародавніх мов і цивілізацій Близького Сходу, письменник і філософ, автор історичних праць про раннє християнство.

12

Плести андрони — морочити голову.

13

Кульпарків — назва походить з XVІІІ ст. від помістя Ґольдберґоф, згодом там побудовано лікарню для божевільних.

14

Хом’як Михайло (1905—1984) — український журналіст, юрист, громадський діяч. У час війни редагував газету «Краківські Вісті». Дід міністра іноземних справ Канади Христі Фріланд, тесть історика Дж. П. Химки.

15

Штірнер Макс (1806—1856) — німецький філософ-ідеаліст, засновник анархічного індивідуалізму, один з тих, хто випередив ідеї нігілізму, екзистенціалізму, психоаналізу та постмодернізму.

16

Сфатиґувати — приготувати.

17

Мішіґін копф — дурна голова.

18

Хатранка — облава.

19

Аріо Карл (1896—1959) — навчався в українській гімназії, служив в Українській Галицькій Армії та в корпусі Січових стрільців. Під час Другої світової керував українським представництвом інформагентства «Німецька пресова Служба», був головним редактором газети «Українська кореспонденція», яка видавалася у Рівному. Після війни працював журналістом та чиновником Міністерства ФРН з питань преси.

20

Ярий Ріхард (Ріко Ярий, 1898—1969) — австрійський та український військовий і політичний діяч, один із провідних діячів ОУН. Під час війни співпрацював з генералом Канарісом, один із організаторів українських батальйонів «Роланд» і «Нахтіґаль». За український сепаратизм був ув’язнений нацистами. По війні жив в Австрії.