Самостійна дірка - Остап Вишня

Уцк, Уок — ну, що це за ознаки самостійності і такої знаменитої держави, як дистрикт?!

Робити, так уже робити!

Тим паче, що всі посади, які визначають самостійність дистрикту, людьми вже було обсаджено, — треба було тільки дати їм відповідні найменування.

Гетьман — Адольф Гітлеренко.

Генеральний суддя — Гіммлеренко.

Генеральний писар — Геббельсюк.

Наказний гетьман — Ганс Франк.

Дистриктгетьман — Отто Вехтер.

Писарчуки при дистриктгетьманові — Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Улас Самчук.

Джури — проф. Володимир Кубійович і д-р Кость Паньківський.

Виголошувач многоліття гетьманові — забув, як його прізвище. Та ви, може, самі пригадаєте…

Оце була б пишна та буйна самостійність!

А головне, і правдива, і фактична.

А то Уцк, Уок…

Паршивеньке чудо! Пхе чудо!

Дуже самостійний гімн

Яка ж є така на світі держава, та ще не проста собі держава, а самостійна й ні від кого не залежна, щоб не мала державного гімну?!

Нема на світі такої держави.

Отже й бандерівська самостійна й ні від кого не залежна державна дірка теж мусила мати свій, самостійної дірки, самостійний гімн…

І вона його має…

Дуже довго тривали в самостійній дірці різні наради, тертя, пертя та дискусії, доки зрештою прийшли до згоди, і залунали у самій дірці й трішки понад діркою урочисті, повні самостійних гордощів і величності, слова самостійного хоралу, в яких одбивається і споконвічна самостійно-дірчаста традиція, і самостійно-дірчаста гордість, і мета та прагнення самостійно-дірчастого існування.

То була незабутня хвилина. То був торжественний момент!

Спочатку хотіли були реставрувати міллю побите: «Ще не вмерла Україна…»

Дуже довго обговорювали, як це зробити.

Міркували так:

— «Ще не вмерла…» Що це значить: «Ще не вмерла»?.. Значить, — може вмерти… Не годиться!

— «Ще нам, братця козаки, усміхнеться доля»… «Усміхнеться»… Майбутнє… Як «усміхнеться», коли вже усміхнулась… Не годиться!

— «Запануємо ми, братця, у своїй сторонці»… «Запануєм»… Так само майбутнє… Як «запануєм», коли ми вже запанували… Не годиться!

«Ще не вмерла» — не пройшла. Одкинули.

Отаман Недобитий запропонував знамените:

І ти з яру, і я з яру…

Спочатку вхопилися було за це «з яру» дуже сильно, бо територіально воно ніби й підходило…

Підходити-то воно справді-таки підходило, та, проте, не зовсім, бо яр — не дірка, а дірка — не яр…

Один з дискусантів запропонував на той самий голос переробити цей гімн так:

І ти з дірки, і я з дірки…

Сподобалось. Але подальші тертя, пертя да дискусії одхилили і цей варіант.

— «І ти з дірки, і я з дірки»… Де ж тут традиція? І де мета? А потім і послідовності нема… Перш ніж з дірки, треба в дірку… Коли бути послідовним, треба ж уже тоді так:

І я в дірку… і ти в дірку… І я з дірки, і ти з дірки…

Зміст дуже до смаку припав, а от щодо урочистої хоральності — не виходило.

Яка ж тут хоральність, коли весь час саме тобі — дір-дір! дір-дір!

Діркалка якась, а не хоральність.

Одхилили…

Взялися за:

По опеньки ходила, — цитьте!

Дуже вхопилися за прекрасне слово: «Цитьте!»

Слово справді таки і хороше, і дуже для такої самостійної держави підходяще, але оточення у нього якесь не дуже самостійне: «опеньки»…

Самостійні опеньки…

Не дуже воно якось урочисто…

Одхилили.

Довго дискутували запропонований отаманом Перебитим такий текст державного гімну:

Сидить УПА на стерні Та й штани латає…

Хороший гімн і до вподоби всім припав, але й він викликав сумніви.

По-перше, не у всіх в УПА є штани, так що гімн суперечитиме історичній правді, а по-друге, в подальшім тексті, — якого ми тут з цензурних причин не наводимо, — сказано, що «стерня когось кудись коле», а це так само внесло занепокоєння в маси: чому стерня туди іменно коле, краще було б, якби вона колола в інше місце, бо в противному разі нічим буде бандерівцям думати…

Всякий же знає, як трудно думати, коли тебе стерня коле в те місце, яким ти думаєш…

Довелося відхилити…

Оголосили перерву для конкурсу на кращий текст самостійного і ні від кого не залежного гімну.

Першу премію дістав сам фюрер самостійної дірки Степан Бандера.

Текст він подав справді таки знаменитий.

Ось його текст:

Ой, гакнемо з гаківниць Та блиснемо п'ятами…

Тут усе єсть: і традиції, і мета, і торжественість…

«Гакнемо з гаківниць…» Ще славні запорожці гакали з гаківниць… Щоправда, у запорожців гаківниці були справжні, а в бандерівців за гаківницю править інший прилад — символ, сказать би, гаківниці, та,