Смерть у кредит - Луї Фердінанд Селін

абсолютно начхати на будь-які наслідки, які можуть мати наші найнезначніші вчинки та найнесподіваніші думки!.. Ти не переймаєшся цим і на копійку!.. Ти геть непробивний, еге ж? ізольований! скутий у глибині своєї душі… Ти не йдеш на контакт ні з чим… Ні з чим, еге ж? Так! Пити! Спати! У себе нагорі… абсолютний спокій!.. Укритися з головою на софі!.. Ось твоя мета… Розпухнути від добробуту… Земля продовжує обертатися… Як? Чому? Незрозуміле диво! Її обертання… надзвичайно таємниче… непередбачуване… в небі, серед сліпучих комет… цілком невідомих… від одного оберта до іншого… та кожна секунда — це результат і прелюдія до нескінченної низки інших чудес… що настануть через тисячі!.. Фердінане! мільйони! мільярди трильйонів років… А ти? що ти робиш тут, посеред цієї космогонічної гонитви? великого зоряного скупчення? Га? Ти жереш! Ковтаєш! Хропеш! Витріщаєшся!.. Так! Салат! Швейцарський сир! Мудрість! Ріпа! Усе! Ти купаєшся у власному багні! валяєшся! Качаєшся в ньому! Здоровий! Бадьорий! Тобі нічого не треба! Ти проходиш під зірками… як під травневим дощем… Що ж! Ти просто дивовижний, Фердінане! ти справді гадаєш, що це триватиме вічно?..

Я промовчав… Я ніколи не думав ні про Місяць, ні про зорі, ні про нього!.. Та все-таки про дещо я думав! І він це чудово розумів, клятий пройдисвіт!..

— Принагідно зазирни туди, в шухлядку. Тільки потім поклади їх на місце. Я отримав щонайменше сотні таких листів. Я хотів би їх позбутися!.. Послухай, розсортуй їх!.. Ти ж любиш порядок!.. Отримаєш задоволення!..

Я добре знав, чого він хоче… Він хотів далі дурити…

— Ти знайдеш ключ на лічильнику… Я відлучуся ненадовго! Ти сам зачиниш контору… Ти залишишся тут, щоб відповідати відвідувачам… — він аж сяяв… — Скажи, що я поїхав! далеко!.. Дуже далеко!.. В експедицію!.. В Сенегал!.. В Пернамбуку!.. до Мексики!.. Куди хочеш!.. Чорт забирай!.. годі з мене!.. Мене нудить, коли я бачу, як вони з'являються з глибини саду… Варто мені помітити їх, як мені стає зле!.. Мені байдуже!.. Говори їм усе, що хочеш… Скажи їм, що я на Місяці!.. Що не варто мене чекати… Тепер відчини мені підвал! Притримай ляду! Але не опусти її мені на голову, як минулого разу!.. Це напевно було зумисно!..

Я нічого не відповів на його слова… Він заліз у отвір. Спустився на дві, три сходинки… Трохи почекав і додав:

— Ти не злий, Фердінане… Твій батько помилявся щодо цього… Ти не поганий… Ти ніякий, ніякий, ось так!.. Прото-плазматичний! Якого ти місяця, Фердінане? Якого місяця ти народився, я хотів запитати?.. Лютий? Вересень? Березень?

— Лютий, Учителю!..

— Я ладен був побитися об заклад! Лютий! Сатурн! Ким ти хочеш стати? Бідолашний дурнику! Але це ж безглуздо! Опустиш ляду! Але коли я повністю спущуся! До самого низу, чуєш! не раніше! Щоб я не віддавив собі великого пальця! Ця драбина жахливо хитається! Вона не закріплена на середині!.. Я повинен постійно її лагодити! Давай!.. — Він знову заволав з глибини підвалу… — Дайте мені спокій! Зануди! П'яниці! Ти чуєш, мене ні для кого немає! я усамітнююся! я цілком усамітнююся!.. Я у від'їзді, можливо, дві години… можливо, два дні!.. Але я не хочу, щоб мене турбували! Не хвилюйся! Може, я вже ніколи знову не піднімуся! Ти нічого не знаєш! якщо тебе запитають!.. Я в глибокій медитації!.. Вловив?..

— Так, Учителю!

— Повна! Вичерпна!.. Фердінане! Абсолютна ізоляція!

— Так! Учителю…

З усієї сили я зачинив згори ляду, здійнявши хмару пилу! Вона грюкнула, як гармата… Я накидав газет, аби її замаскувати, і ляди не було видно… А тоді піднявся годувати голубів… Я довгенько залишався нагорі… Коли я спустився знову, він був ще у підвалі, я запитав себе, чи часом чогось не сталося!.. Почекав ще трохи… Півгодини… три чверті години… а потім вирішив, що час закінчувати цю комедію… Тоді я підняв ляду й зазирнув досередини… Не помітивши його, я почав галасувати!.. Загримів лядою об підлогу… Йому довелося відповісти… Це змусило його вийти з небуття… Він увесь час прохропів під підвальним віконцем у складках «Завзятого» серед шовку та великих пухирів оболонки… Мені теж потрібно було працювати… Я вигнав його… Він піднявся до рівня підлоги… І виліз, протираючи свої баньки… обтрушуючи рединґот… Цілковито приголомшений, він заліз у контору…

— Я засліплений, Фердінане! Це чудово… Чудово… Це справжня феєрія…

Він увесь аж спух і навіть більше не розбазікував, він заспокоївся… й, поклацуючи язиком, вийшов з контори… Злегка погойдуючись після сну, він прошкував, як краб, по діагоналі… У напрямку до павільйону Режанс!.. То була кав'ярня, що виглядала як фаянсовий вольєр, з красивими трюмо, в той час воно стояло серед занедбаного квітника… Він сідав поближче… за столик біля дверей… Я з крамниці добре його бачив… Для початку вливав у себе абсент… За ним зручно було спостерігати… У нас на вітрині весь час стояв дуже гарний телескоп… Екземпляр, що залишився після великого конкурсу… Може Сатурна через нього й не було видно, зате я чудово бачив самого де Перейра, як він цмулить своє пійло. Потім він пускав навздогін вермут… Я визначав це за кольором… А зразу після цього випивав свій знаменитий «суворий ґроґ», наостанок.

* * *

Після вже згаданого нещасного випадку Куртіаль урочисто заприсягся більше ніколи ні за які гроші не сідати за кермо на автоперегонах… Годі з цим! Назавжди! Він дотримав свого слова… навіть тепер, через двадцять років, його треба було благати, аби він погодився просто вести машину під час найбезневинніших прогулянок… або цілковито безпечних демонстрацій. Він відчував себе набагато спокійніше у своїй кулі на сильному вітрі…

Усі його твори про «механіку» були зібрані в книгах… Зрештою, він більш-менш регулярно публікував протягом року два дослідження (з розрахунками) з еволюції моторів та два підручники з малюнками в додатках.

Один з цих невеликих опусів став із самого початку приводом для найзапекліших суперечок та навіть кількох скандалів! І зовсім не з його вини! Всім відомо, що винні були якісь підозрілі пройдисвіти, які перекрутили його думки з метою наживи! Йому це було геть невластиво! Чого варта сама назва:

«Автомобіль за 322 франки 25. Інструкція зі складання. Зроби сам: чотири місця, два відкидні сидіння, кузов, плетений з лози, 22 км на годину, 7 швидкостей і 2 задні ходи». Виключно з окремих деталей! Куплених де завгодно! підібраних за смаком клієнта! Згідно з його схильностями! відповідно до моди й сезону!.. Це невелике дослідження справило фурор… між 1902 і 1905 роками… Цей підручник містив не лише плани, але