Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

378

«Польмін» («Polmin») — державна фабрика мінеральних мастил, нафтопереробне підприємство неподалік Дрогобича.

379

Йдеться про організовану у Дрогобичі авторську зустріч з Емілем Зеґадловичем. (Див. примітку 17 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 275)).

380

Юліуш Віт (справжнє прізвище Вітковер, 1902—1942) — польський поет, пов'язаний із краківськими авангардистами, вбитий гітлерівцями у Львові. Шульц написав рецензію на збірку віршів Віта Лампи (Lampy) (Новий поет [Nowy poeta], «Sygnały» 1936, № 23).

381

Марек Гольцман, котрий також носив прізвище Зінґер (1919—1982) — фотограф, автор репродукцій малюнків Шульца, вміщених, зокрема, в Регіонах великої єресі Єжи Фіцовського (видання 1967), Другої осені Бруно Шульца (1973) та в першому виданні Книги листів. Перед початком німецько-радянської війни в 1941 році був директором бібліотеки в Бориславі.

382

Пані Анна — Анна Плоцкер (див. біографію у примітках до листів Шульца до неї (у електронній версії — прим. 394)).

383

Тадеуш Войцеховський (1902—1982) — польський маляр, художник-вітражист, архітектор, член львівської групи художників «Артес». Познайомився із Шульцом у 1930-х роках завдяки Єжи Янішу. Знайомство відновилося шляхом листування в 1940 році, коли Войцеховський став викладачем у художній школі у Львові. В 1942 році він перебрався до Кракова, де виконував численні вітражі, в тому числі для Вавельського кафедрального собору.

Два листи Шульца до Войцеховського зберігаються в колекції Музею літератури у Варшаві.

384

Якуб Вайсман (бл. 1914—1942) — друзі називали його Куба або Марек, піаніст, випускник Вищої музичної школи у Львові, котрого тоді вважали найвидатнішою мистецькою індивідуальністю свого покоління. Окрім музичних талантів, відзначався неабияким розумом і вродою. В 1942 році український поліцай вивів його з дому під приводом набору євреїв на роботи. Попри втручання друзів, піаніста не вдалося врятувати.

385

Єжи Яніш — див. примітку 1 до листів до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 103).

386

Войцеховський двічі виїжджав напередодні війни до Франції: в 1936 році — на стипендію, в 1937 році — як інженер-архітектор, супроводжувач групи студентів.

387

Колишня Художньо-промислова школа у Львові була перейменована совєтськими властями в Інститут пластичного мистецтва, де і працював Войцеховський.

388

Марек — Якуб Вайсман (див. примітку 1 (у електронній версії — прим. 384)).

389

Виїзд Войцеховського до Москви так і не відбувся.

390

Войцеховський разом з архітектором Каролем Коцімським узяв участь у конкурсі на модернізацію історичної пам'ятки — театру Скарбека (тепер Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької), здобувши найвищу з-поміж визначених нагороду — другу.

391

Войцеховський виставляв у 1930-х роках у Львові, в рамках діяльності групи «Артес», проекти базиліки, церковних меблів, поліхромії інтер'єрів, виконані під впливом подорожі до Італії та відвідин пам'яток Равенни.

392

Зюна Г. — Ізабелла Герман (Чермакова) — див. примітку 94 в листах до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 352).

393

Вулицю Флоріянську, де мешкав Шульц, перейменували на вулицю Сєдова.

394

Анна Плоцкер (1915—1941) — остання «партнерка істотних діалогів» і, мабуть, остання — хронологічно — жінка, до котрої Шульц був небайдужий. Народилася 15 квітня 1915 року, малярка, дочка відомого лікаря, професора Леона Плоцкера. Закінчила студії в Академії красних мистецтв у Варшаві, де познайомилася зі своїм нареченим Мареком Цвіліхом, також малярем, котрий перервав навчання в Краківській академії внаслідок конфлікту, зумовленого чинним тоді принципом numerus clausus [обмеженням кількості євреїв під час прийому на роботу чи навчання — прим. пер.], а відтак продовжив студії та отримав диплом у Варшаві. Свого нареченого Анна відвідала ще до війни під час літніх канікул 1938 року в його будиночку в Бориславі. В 1939 році вона пережила облогу Варшави й після короткого перебування там у 1940 році потай перебралася через кордон до Борислава, до нареченого, з котрим, маючи намір втекти до Варшави, про людське око вони легалізували свої стосунки. Її наречений, котрого друзі звали Мацьком, у 1940—1941 роках був учителем малювання в бориславській гімназії, Анна також давала уроки. В середовищі заприязнених митців і молодих адептів мистецтва — Юліус Віт, Артур Жечиця, Мар'ян Яхимович, Марек Гольцман тощо (див.: М. Jachimowicz, Borysław — zagłębie kulturalne, «Twórczość» 1958, № 4) — бував також Шульц; там тривали суперечки про мистецтво, поезію, прозу й малярство. Анна разом із нареченим і всією його родиною була вбита українською поліцією, яка діяла за дорученням своїх німецьких зверхників. Це масове вбивство сталося 27 листопада 1941 року в лісі біля Трускавця.

Листи Шульца до неї врятував Мар'ян Яхимович, знайшовши їх у 1942 році в покинутому бориславському помешканні Марека Цвіліха. Через шість років потому він надав мені доступ до них, а в 1992 році подарував Музеєві літератури у Варшаві.

395

Мар'ян Яхимович (див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 375)) працював тоді з Мареком Гольцманом у бібліотеці в Бориславі та приятелював з Анною Плоцкер і її нареченим Мареком Цвіліхом.

396

Северин Ґотліб — юрист, покровитель мистецтв, автор творів про малярство та рецензій на виставку. Убитий гітлерівцями в 1941 році у Львові.

397

Див. примітку 3 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 22).

398

Нотатки Мальте Ааурідса Бріґґе (Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge, 1910) — роман Райнера Марії Рільке.

399

Дебора Фоґель — див. вступну нотатку у примітках до її листів до Шульца (у електронній версії — прим. 451) і Вступ до «Книги листів».

400

Герш (Генрик) Вебер (1904—1942) — маляр-новатор, теоретик мистецтва, поет. У 1939—1941 роках брав активну участь у роботі львівської Спілки письменників і Спілки художників. Коли гітлерівці увійшли до Львова, переховувався у друзів, потім утік до Ряшева, де був убитий разом з усіма євреями того міста.

401

В 1940 році Шульц двічі переніс операцію видалення каменів з нирок.

402

То була перша річниця 17 вересня 1939 року — дня агресії СРСР проти Польщі, який відзначали як свято. Шульц отримував принагідні замовлення від місцевих властей на оформлювальні роботи.

403

Марек Цвіліх, котрий також носив батькове прізвище Флейшер (1912—1941) — наречений Анни Плоцкер, маляр-уніст.

404

Артур Жечиця, справжнє прізвище Буксбаум (1910—1942) — поет із кола Чеховича, схоплений гітлерівцями під час спроби втечі через угорський кордон і вбитий у Дрогобичі.