Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
294
Новела Die Heimkehr загубилася. (Див. також примітку 57 в листах Шульца до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 168)).
295
Йдеться про невеликий нарис, що містить інформацію про Цинамонові крамниці та короткий аналіз їх, написаний Шульцом по-німецьки під назвою Exposé über das Buch «Die Zimtläden» von Bruno Schulz, призначений для потреб італійського видавця, котрий зацікавився б можливістю перекладу та публікації праць Шульца в Італії.
Ось увесь текст Exposé, перекладений [польською] Єжи Фіцовським:
Бруно Шульц
Exposé про книжку Бруно Шульца Цинамонові крамниці
У цій книжці вчинено спробу видобути історію певної родини, певного дому у провінції — не з їхніх реальних елементів, подій, характерів чи реальних доль, а шукаючи понад ними міфічного змісту, остаточного сенсу тієї історії.
Автор має таке враження, що годі сягнути найглибшого дна біографії, остаточної форми долі через опис зовнішнього життєпису чи завдяки психологічному аналізові, хоч би як глибоко він сягав. Ці остаточні дані людського життя лежали б радше у зовсім іншому вимірі духу, не в категорії фактів, а в їхньому духовному сенсі. Адже життєпис, який прагне до вияснення свого власного сенсу, загострений на власне духовне значення, є нічим іншим як міфом. Ця тьмяна, сповнена передчуттів атмосфера, ота аура, котра загущується навколо кожної родинної історії та неначе міфічно прояснює її блискавкою — наче містилася там остаточна таємниця крові й роду — відкриває поетові доступ до того другого обличчя, до тієї альтернативи, до глибшого шару історії.
Тут автор чується близьким до відчуття Античності, гадає, що своє творіння, свої фантазії та снування вивів із поганського розуміння життя, яко вже для людей старожитності генеалогія власного роду занурювалась у міф після відходу другого чи третього покоління, а погляд, звернений у минуле, бачив історію родини, яка знаходить своє розв'язання в міфології.
Одначе представлене в цій книжці аж ніяк не така собі утверджена культурно в історії, історично підкріплена міфологія. Елементи цього міфологізму випливають із тої тьмяної країни ранніх дитячих фантазій, передчуттів, страхів, антиципації того світанку життя, що становить посутню колиску міфічного мислення. Варто було міфічну імлу загустити до конденсованого, повного сенсу світу легенд, дозволити, щоб вона дозрівала до своєрідної особистої та приватної міфології, не втрачаючи при цьому автентичного підложжя.
У центрі подій ми бачимо «батька», загадкову постать, купця за фахом, який, керуючи громадою темних і рудих прикажчиків, очолює крамницю мануфактури. Ми бачимо, як він потерпає від вічної гонитви, з глибоким сум'яттям у серці про вічну таємницю безперервно атакує і силує істоту речі за допомогою найризикованіших експериментів. Цьому тяжко досвідченому, переслідуваному долею мужеві написано було на роду самотньо плекати свої медитації про порятунок світу посеред тупого й байдужого оточення, нечулого на його метафізичні турботи, мало не зламатися під натиском метафізичної місії. Його проблематичні та єретичні експерименти торкаються коріння таємниці світу. Його безперервно вабить маніпулювання злочинною рукою при таємних вузлах сконцентрованості світу, перебирання пальцями, лоскотання його загадки в найуразливішому місці та провокування.
Батько незлічимого пташиного роду, вигодуваного ним у затишній садибі, він дозволяє кольоровим ключам пав, фазанів і пеліканів відлітати з вікон у вечірній краєвид — осердя їхніх мандрівок, вирів і кружлянь — аж його архіворог, Аделя, покоївка в тому домі, розганяє цю рійну пташину хмару на чотири вітри. Після цієї поразки він поступово починає занепадати, зсихається, — щодня менший у спорожнілих покоях, серед безтурботних забав, недоречного базікання та цвірінькання, поступово губиться в покоях великого помешкання серед своїх кревних, зберігаючи, можливо, якийсь різновид видимості життя в іпостасі опудала старого кондора, а відтак певної ночі з'являється з коротким візитом до матері у вигляді комівояжера, що подорожує в торговельних справах.
В одвічній суперечці з тарганячим родом, який певного дня залив помешкання своєю чорною юрмою, він необережно вплутується через роз'їдаючу його ненависть в оті лабіринти почуттів, де огида обертається в несамовиту принадність — і поступово переймає манери і спосіб життя того ненависного племені. Автор щоразу дозволяє йому повертатися до себе із тих його змін, і невдовзі ми знову бачимо його, коли він читає лекцію про маріонеток, манекенів і «єретичну деміургію» перед аудиторією юних швачок, учену дисертацію, в якій ставить під питання виняткове право Деміурга на творення й міркує непристойними та єретичними методами про процес виникнення життя.
Так автор дозволяє йому йти його особливою дорогою від пригоди до пригоди, від поразки до поразки, в товаристві інших постатей і подій цієї книжки, оточеному барвистим пейзажем, який у дедалі нових конфігураціях супроводжує його починання.
296
Див. листи від Жоржа Пінета (№ 24—25).
297
Марія Каспрович — див. біографію у примітці до листа Шульца до неї (у електронній версії — прим. 62).
298
Див. примітку 36 (у електронній версії — прим. 294).
299
Марія Хазен — див. біографію у примітках до її листів до Шульца (у електронній версії — прим. 528).
300
Йдеться про нещодавно опублікований роман Вітольда Ґомбровича Фердидурке.
301
Зигмунд Фройд (1856—1939) — австрійський невропатолог і психіатр, засновник психоаналізу.
302
Марсель Пруст (1871—1922) — французький письменник, автор роману-шедевру В пошуках втраченого часу (À la recherche du temps perdu).
303
Див. примітку 6 у листах до редакції «Sygnałów» (у електронній версії — прим. 180).
304
Ізидор Берман — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 504).
305
Див. примітку 42 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 153).
306
Виступ Шульца у варшавському відділенні Спілки письменників про творчість Вітольда Ґомбровича (згадка про виступ у «Kurierze Porannym» 1938, № 16, Dodatek Artystyczno-Literacki «Apel»).
Текст виступу Шульца під назвою Фердидурке пізніше був опублікований у часописі «Skamander», липень-серпень 1938 року.
307
Станіслав Брохвич (Козловський) — автор бульварних романів, агент абверу і ґестапо. Заколотий в окупованій Варшаві стилетом за вироком суду польського підпілля.
308
Ванда Краґен (1893—1982) — польська поетеса і перекладачка, дебютувала збіркою віршів Поза реальністю (Poza rzeczywistością, 1931), видала низку перекладів, переважно з німецької та англійської.
309
Ґридз — популярне прізвисько засновника і головного редактора «Wiadomości Literackich» Мечислава Ґридзевського (1894—1970). Повість Комета (Kometa) була надрукована у