На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

Таким чином, у визначенні національності вирішальним є свідомість самої людини: з якою нацією вона себе пов’язує, до тієї і належить.

Якщо ми це визнаємо, тоді відкриємо зовсім нові перспективи, але визнати це зовсім нелегко, бо вся історія взаємин діаспори з рідним краєм відбувалася на основі ідеологічних цінностей і найпершого пріоритету серед них — ставлення до боротьби за незалежність. Утвердження нації досі відбувалося через зброю, політику, культуру, віру і мову, причому мова в цьому арсеналі була одним з найголовніших елементів.

Перетворення України на самостійну державу з неминучістю веде до переоцінки цінностей і нового визначення пріоритетів. Те, що було головним для поневоленої нації — боротьба за свободу — поступається місцем — підприємництву.

Для переосмислення ідей і переорієнтації психологічних установок необхідний тривалий час, але відколи нація теоретично усвідомила свої ідейно-психологічні проблеми, їй легше буде переосмислити свої духовні цінності і переорієнтувати СВОЇ ЦІЛІ відповідно до свого нового місця у світі.

Зміна національних пріоритетів і висунення на перше місце підприємництва і з українців зробить справжніх бізнесменів. Ми уміємо вчитися. І якщо усвідомимо, для чого вчитися і куди спрямовувати свій інтелект, то ми це зробимо швидко. Важливо прискорити психологічну переорієнтацію передовсім на оволодіння знаннями підприємництва.

Щодо України — це має першорядне значення з огляду на те, у чиїх руках опиниться за десять років уся економіка: в українських чи чужих? Якщо вона опиниться в руках останніх, ми і в своїй самостійностійній державі будемо наймитами на чужих підприємствах.

Тепер я підійшов до останньої частини цієї розвідки.

Засновок: створення великої європейської держави України на терені понад 600 тис. км2 як реалізації споконвічної мети всього народу ставить весь народ України і близько 20 млн. українців в інших країнах світу перед необхідністю проаналізувати весь національний духовний набуток з огляду на його відповідність новому статусу України.

Новий статус вимагає переорієнтації на підприємництво.

Ця орієнтація в діаспорі, не пов’язуючи жорстко любов до України зі знаннями української мови, відкриває нову площину взаємин діаспори з Україною і спонукає до великого підприємництва в країнах поселення та розширення підприємництва в Україні і поза нею.

Разом з тим демократична самостійна Україна з ринковою економікою закликає своїх кровних родичів зробити собі правилом паломництво до землі своїх прадідів, аби побувати в Лаврі, Святій Софії, уклонитися в Каневі Тарасовій могилі і побачити високу блакить рідного українського неба. Хай студенти-українці з усіх держав світу їдуть до українських вузів та для знайомства з народними звичаями.

Живучи в різних країнах, світове українство на основі любові до землі своїх пращурів розширюватиме підприємницьку діяльність у країнах свого поселення і в Україні на користь собі, своїм державам та спільним інтересам України.

Безкомпромісна боротьба з ворогами України виховувала в нас безкомпромісність і щодо своїх людей. Ця властивість була посилена в комуністичний період його фанатичним гаслом: «Хто не з нами, той проти нас!». Внаслідок такої нашої історії та комуністичного виховання тепер політики в своїй суті переважно керуються правилом: «Якщо не по-моєму, то краще ніяк». Тим часом у демократичному суспільстві громадянський мир можливий за однієї умови: кожен мусить поступитися перед іншим і піти на компроміс. Треба вчитися правил практичного застосування демократії. Ми стоїмо на самих печатках цього шляху. Добре було б, коли б ми теоретично осмислювали і своїм прогнозуванням освітлювали шлях, яким збираємося йти.

Оттава. 6.06.93 року.

Альбертський університет, садиба канцлера Мактагарта, професор Петро Саварин і мій почесний докторат

Перед моєю поїздкою в Едмонтон з українського посольства у США передали лист про те, що Світовий банк розвитку й реконструкції (Вашингтон) вирішив: серед інших проектів для України проект «Система реєстрації землі Торенса» для них пріоритетний, і банк відкриє фінансування, щойно Україна однозначно вирішить його здійснювати. Я взяв листа з собою в Едмонтон.

На запрошення президента Альбертського університету 9 червня прибули з дружиною до Едмонтона — столиці провінції Альберта. Зустріла нас квітами і хлібом-сіллю українська громада — наші добрі опікуни: Юрій і Христя Єндики, провідник провінційного КУКу Дмитро Якута з дружиною, професор Богдан Клід з дружиною, либонь, найжертовніший з усіх українців Канади Іван Коляска, професор Саварин з дружиною, а також завідувач протокольним відділом провінційного уряду.

10 червня президент Альбертського університету Пол Давенпорт, канцлер університету Сенді Мактагарт, представниця Ради губернаторів університету Мері О’Ніл і колишній канцлер університету Петро Саварин організували обід для кандидатів на присвоєння учених ступенів почесних докторів права. Висока урочистість супроводжувала і особисте знайомство з керівництвом цього навчального закладу, і підготовчий ритуал. Кандидатів (чотири особи) запросили до невеликої прямокутної кімнати. За обіднім столом містер Давенпорт розповів про університет і його традицію присуджувати кільком, як він сказав, «видатним особам» ступінь почесних докторів.

Альбертський університет — недержавний навчальний заклад, хоча фінансує його в основному держава. Він має своє самоврядування в дусі європейської університетської автономії. Державне фінансування обмежене, і керівництво закладу намагається самотужки збільшувати свій бюджет, шукаючи замовлення на виконання окремих наукових розробок та залучаючи спонсорів, які з благодійних почуттів чи, може, якихось інших міркувань бажають допомогти фінансово. Невелику допомогу університет має також від плати за навчання іноземців. Як автономний заклад університет укладає угоди, приміром, з посольством Південної Кореї. Студент приїздить з Кореї, складає вступні іспити, проходить за конкурсом, і тоді корейське посольство вносить університету обумовлену плату за навчання.

Найбільше студентів з Південно-Східної і Східної Азії. Вивчають вони в основному природничі науки. Здобувають інженерні знання.

До університету мене запросили для присвоєння ученого ступеня почесного доктора права. Президент університету представив мене поважним ученим та численній молоді і запросив до слова.

Готуючи виступ, я подумав, що мене слухатимуть в основному молоді люди, то слід би почати промову з чогось не вельми серйозного, щоб настроїти аудиторію на веселий лад. І я почав: