Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

солдат до початку наступного року. До того ж ми ще не дуже ретельно підготувалися до зустрічі з Вами, оскільки взагалі не розраховували на Ваш візит узимку. З цієї причини прошу Вашу Екселенцію якнайшвидше надіслати мені повідомлення коли я повинен приїхати до Лембергу, у випадку якщо Ваша Екселенція має зі мною щось обговорити. З виразом поваги та щирої вдячності

Вашій Екселенції завжди відданий Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 4. Автограф нім. м.).

№ 66

11. ХІІ.1917

Ваша Екселенціє!

Дозволю собі від усієї душі подякувати Вам за ту гостинність, яку Ви від щирого серця виявили до мене.

Пересилаю Вам у цьому конверті лист (уривок), про який ми з Вами, Ваша Екселенціє, останнім разом говорили, сподіваючись при цьому, що Ваша Екселенціє довідається з нього, що не все так погано, як Ви боялись.

Насамкінець ще раз засвідчую щиру вдячність та уклінно прошу передати мені копію. З цим залишаюсь відданий Вашій Екселенції

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 5. Автограф нім. м.).

№ 67

14.11.1918

П[ольова] п[ошта] 284

Ваша Екселенціє!

Для мене є особливо великою радістю щиро привітати Вас з нагоди щасливого миру з Україною. Будь ласка, вірте мені, що день 9 лютого є для мене, як українця, а я відчуваю себе українцем, одним з найпрекрасніших днів мого життя. Дасть Бог, і стосунки в Галичині влаштуються так само добре, в чому я повністю переконаний. Граф Чернін є певно кращим політиком, ніж ми думали. Поляки киплять від злості, а я, Ваша Екселенціє, радію цьому, і прошу не ставити нам в рахунок, як щось погане, все це я хочу обґрунтувати таким чином: Поляки постійно заперечували існування українців як нації, а зараз вона відродилася та стає в ряд з великими державами, чим дратує поляків, а я з цього радію як дитина — Хвала Богові! Можливо це наштовхне врешті-решт [австрійський] уряд на думку, що без поляків також можна мати велич! Я прошу Вас, Ваша Екселенціє, вибачити мені за мої слова, але з нагоди великої події особливим щастям для мене є можливість відкрити Вашій Екселенції свою душу, тим більше, що я вже довго працюю над вирішенням українського питання для доброго хороброго [українського] народу. Все, що я пророкував Й[ого] В[еличності] та Черніну здійснилося точно і тому ще раз впевнююсь у правильності моєї позиції, яку хочу використати на благо галицьких українців. Звичайно нам необхідно довести до кінця боротьбу з Польщею, але на рахунок цього я спокійний. Я впевнений, що українців у Галичині очікує щасливе майбутнє. Безмежно щасливий з цього приводу, тому що я постійно казав хороброму народові: «Не хвилюйтеся, прийде добре майбутнє». Слава Богові! Здійснилося, якщо б не здійснилося, то це розбило б моє серце, бо українці вважали б мене шахраєм. Вибір кордонів Тарноград-Білгорай і далі є дуже вдалим, так як на півдні відразу Сян є продовженням кордону для Сх[ідної] Галичини. Безмежна радість. Я зовсім не взмозі передати словами Вашій Екселенції, яке щастя і яку радість я відчуваю! Граф Чернін телеграфував одразу ж на днях про укладення миру і додав до цього, що домовленості є дуже добрими, що мене вразило, отримати від нього таку радісну звістку, в той час, коли він дуже зайнятий. Я одразу дозволив йому телеграфувати Вашій Екселенції. Дозвольте мені, Ваша Екселенціє, також подякувати Вам за Ваш візит від мого імені та від імені моїх українських солдат!

Я закінчую і повторюю ще раз мої вітання від усього серця одночасно із запевненням, що буду все робити для українців, бо сам відчуваю себе [українцем]; з виразом найглибшої пошани, щирої вірності, завжди відданий Вашій Екселенції Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 7–9 зв. Автограф нім. м.).

№ 68

18.11.1918

П[ольова] п[ошта] 284

Ваша Екселенціє!

Я дозволю собі Вам повідомити, Ваша Екселенціє, що окрім тих домовленостей з українцями, які відомі мені по газетах, були ще також укладені і «таємні» домовленості, про які я Вам, Ваша Екселенціє, і повідомляю, але цілком таємно, тому що про це знають лише Чернін, Василько та я. Домовленості стосуються наступного:

1. Зобов’язання Австрії, перетворити Східну Галичину та Буковину до 1 липня 1918 року у самостійну провінцію.

2. Зобов’язання України поставити всі надлишки зерна до Австрії до 1 липня 1918 року.

Між цими двома пунктами існує взаємна обумовленість, та ратифікація договорів залежить саме від виконання цих двох пунктів.

Але я побоююся за графа Черніна, оскільки через його невміння зберігати таємницю київська справа може стати відомою небажаним особам, тому що він має намір найпізніше впродовж наступних 6 тижнів виступити перед парламентом із проектом закону, що стосується цієї справи, але ж він не повинен цього робити, тому що, судячи з усього, справу з Oktroi[52] було б скоріш за все вирішено, що було б краще та легше, тому що одночасно було б також вирішене і німецько-богем-ське питання! На мій погляд, це набагато краще, коли справа буде врегулювана за нашою власного ініціативою, бо інакше українці Австрії потім матимуть повне право казати, що вони за все вдячні революції, а тому-то уряд Австрії зможе мати вихідну точку, щоб стверджувати: «вони тяжіють до нас!», що могло б нашкодити утворенню нової держави (Галичини). Статус, назва та інш. нової держави ще не визначені, але, судячи з усього, здається результатом наших дій може стати дуже самостійне та автономне державне утворення.