Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко
Надзвичайно важливим є план Візнера419 «Власний український] реферат». Є лише 2 українці, які могли б там добре працювати в якості референтів! Це доцент географії д[окто]р С. Рудницький420, Відень XVI., Arnetgasse 98/29 [його адреса], який створив чудовий твір «Україна», який В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] безперечно знає, а ще кращим є доцент нашого університету з східно-європейської історії д[окто]р С. Томашівський421, зараз ополченець у Міглиці, Моравія. Вчений Юбер-шпергер, який працює за контрактом у Міністерстві зовнішніх справ і до нас, українців, прихильно ставиться, знає обох, і певно якнайкраще надасть гофрату Візнеру, кого з цих двох панів слід обрати. Я знав, що Темницький непридатний до цієї роботи, він рекомендований мною лише для реферування українських] газет, і з цією справою він дуже добре справляється. Що стосується партійної спрямованості і поглядів цих двох панів, то вони є безумовними прихильниками напрямку К. Левицького і разом з цим мого — вони обидва є дуже надійні, старанні, порядні. Зрештою, обидва чоловіки дружні один з одним як близнюки.
Я чув одного разу, що Візнер, або ж відповідно Оппенгеймер422 мав намір закликати теперішнього старшого лейтенанта, аудитора д[окто]ра Премінгера на посаду заступника цивільного прокурора до Чернівців, до міністерства.
Премінгер був позивачем у справі Крамаржа423: він є дуже вмілим, дуже добре зорієнтованим і дуже інтелігентним. За підтримки одного з цих укр. професорів він, звісно, міг би досягти колосальних успіхів. Якщо Візнер не сам обговорить зі мною цю справу, тоді я обов’язково мушу його відшукати 21 або 22 серпня, і, само собою зрозуміло, що я не згадаю жодного слова.
Отже, згідно доданої депеші, Бандрівський повинен вже бути в дорозі — я дуже хочу дізнатися, чи запрошує Візнер Черніна до справи — у всякому випадку вже настав для цього час. Те, що з Залізняком і Бандрівським я справді схитрував, доводить наступне: згідно з додатком III[48] депутат Державної Ради д[окто]р Зюдекум повідомив мене про своє прибуття з Берліну і протягом 3-х днів (субота, неділя і понеділок) був тут, у мене в Карлсбаді. Зюдекум є одним з найзначніших соціал-демократичних депутатів Німеччини (має Залізний Хрест) і займає в партії крайню праву позицію, звідси, як він мені віч-на-віч зізнався, і походить його тісний зв’язок з державною установою. Він прийшов до мене, щоб сказати, що всі прихильники миру у Німеччині мають шанси на швидке закінчення війни, але до того ж для центральних держав «задовільне» закінчення бачать лише в прийнятті центральними державами рішучих заходів з приводу українського питання в Росії.
Він знав — і я це бачу, що Міністерство іноземних справ мабуть говорило з ним з цього приводу, оскільки тільки воно може про це знати через льготні умови, які були випрошені у Залізняка та Бандрівського — що у мене в Стокгольмі сидять 2 пана, і ясно і чітко розумів, що він також знає, що ці пани єдині, хто міг би щось зробити в російській Україні, через що він був за те, що через цих панів треба провести широкомасштабну пропаганду. Зрозуміло, що я мусив бути, зважаючи на те, що я не знаю, наскільки граф Чернін в своїх українських планах хоче мати Німеччину як співучасника, дуже стриманим, проте Зюдекум не хоче легковажно відмовлятися, особливо тому, що він наприкінці тижня особисто їде до Стокгольму, бо сам хоче поговорити з Залізняком. Звичайно без мого доручення Залізняк ні на що не зважиться. Про візит Зюдекума я звичайно побалакаю з Візнером і графом Черніним і тоді повідомлю про це В[ашу] Ц[ісарську] В[исокість].
Завідуючий секцією д-р Вількенс є моїм шкільним другом з Theresia-num424 — дуже порядна і сумлінна людина, але, як В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] правильно визнав, геній з нього ніякий. В неділю один з завідуючих секцією був «журнальним черговим» в Президії Ради Міністрів, і саме в цю неділю, коли В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] хотів поговорити з Зайдлером, здається, був найменьш здібним мій любий колега Вількенс. В президії Ради Міністрів взагалі є тільки одна голова: завсекцією д[окто]р барон Ергардт.
З додатку IV В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] зрозуміють різницю у відповідях Його Величності на телеграму румунів і на мою: «щиро» дякує Й[ого] В[еличність] колезі Ізопескулу (чия партія підступно зрадила інтелігенцію і врятувалась втечею з Румунії) і дякує Й[ого] В[еличнійсть] мені! З додатку V з повідомлення редактора моєї газети «Буковина» відносно огляду сьогоднішнього випуску, В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] зрозуміють, як сприймають мої люди цю різницю. Точну характеристику дають В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] на хороброго старого Романчука, не менш вірно В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] оцінюють Сингалевича, чоловіка, який ще буде корисним у майбутньому.
Додаток VI містить переклад випуску «Новое время»425 від 31 травня 1917 року № 14780, де надрукована телеграма з принесенням присяги на вірність митрополитом Шептицьким царю Миколі у вересні 1914 р. З мого розпорядження по редакції «Діла» В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] зрозуміють, що я думаю з цього приводу. Додаток VII містить мою телеграфну кореспонденцію з 4 лідерами і В[аша] Ц[ісарська] В[исокість] звісно відчуватимуть задоволення з приводу особливо теплої відповіді ерцгерцога Йосифа426.
В додатку VIII я
