Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

Завжди щиро відданий та готовий служити Вашій Цісарській Високості.

Н[икола] В[асилько] м[ісце] п[ідпису].

(Там само. — Арк. 20–21. Машинописна копія нім. м.).

Копія Ерцгерцог Вільгельм Відень, 14. Червень 1917

Ваша Цісарська Високість!

Вельмишановний пане Ерцгерцог!

З огляду на те, що я повернувся з конференції лише у неділю пізно ввечері, а Ваш посильний повинен був передати Вельмишановний лист Вашої Цісарської Високості мені особисто в руки, я отримав листа лише у понеділок вранці 11 числа цього місяця. Під мою відповідальність я затримав посланця на деякий час, тому що сподіваюсь ще раз переговорити із графом Черніним, та повідомити Вашій Цісарській Високості зміст нашої розмови.

Австрійський парламент та угорська криза на стільки забирають час міністра зовнішніх справ, що я зміг його побачити та переговорити із ним лише стоячи в дверях, тому нашу повторну бесіду знову перенесено.

У моєму сьогоднішньому листі висловлюю здогад, що результат цієї бесіди буде не дуже оптимістичним.

Мені здається, що питання про українців в Росії оцінюється місцевими компетентними закладами все ще не вірно. У дійсності вони не вірять, що лише через прагнення наших співвітчизників в Росії до автономії та самостійності може бути створена нова формація. У будь-якому разі я не бачу з їхнього боку жодного наміру сприяти рухові на тій стороні. Можливо, мені вдасться, якщо я отримаю новини про Стокгольм, викликати у графа Черніна зацікавленість на користь «res ucrainicae»[45].

До урядової заяви графа Клама про попередній стан бюджету не було включено пункту про національність (громадянство), тому ми, українці, не розцінюємо відсутність у списку наших вимог як зневагу. Але ми починаємо хвилюватися з того приводу, що пан прем’єр-міністр не дав негативної відповіді на державно-правовий протест поляків — це вже занадто! Також тут підливає масла в вогонь нещодавня газетна стаття про конференцію поляків з прем’єр-міністром, яка нібито повинна втихомирити Польський клуб, та яка, нажаль, була скликана з приводу нашого питання! Далі слідує, що граф Гуйн поступиться якомусь одному польському цивільному регентові. Тільки цього не вистачало для успішного отруєння українських душ в Австрії!

Ваша Цісарська Високість можуть мені вірити, що я поділяю сподівання Вашої Цісарської Високості щодо щасливого вирішення українського питання в Австрії — однак за умови, що певна персона буде мовчати. Якщо ж українському суспільству здаватиметься, що у наміри уряду не входить вирішення українського питання, то лише через цей факт, чого я найбільше побоююсь, у народу може увірватися терпець.

З приводу попереднього стану бюджету я також хочу висловитись в парламенті мабуть у п’ятницю чи суботу та представити цю промову на розгляд Вашій Цісарській Високості у письмовому вигляді.

Якщо Ваша Цісарська Високість проводитиме порівняння між українською заявою, українськими промовами (Романчук-Петрушевич) та з промовами поляків, чехів та югославів, тоді повинні Ваша Цісарська Високість так само як і я, Ваш покірний слуга, не без здивування спитати чому ж уряд не відповів на простягнуту руку України, коли вона просила залишитися в Австрії та під її патронатом. Цю перепону я знаю: через страх перед поляками українцям ще не було сказано жодного доброзичливого слова, і за це нам може дорого воздатися!

Остання аудієнція українських депутатів з Галичини у Його Величності була доволі короткою, і Його Величність поставився до українських побажань набагато стриманіше, ніж під час аудієнції із колегами Левицьким та Романчуком. Прем’єр-міністр повідомив мені, що Його Величність також має намір викликати мене до себе — але до сьогодні я цього запрошення ще не отримав, що мене зовсім не дивує, тому що я напевне знаю, що минулого тижня увесь його час був розписаний по хвилинах. Що найбільше дивує, так це та працьовитість, на яку здатний Цісар — не враховуючи мене та українців із схожим способом мислення, яких переповнює довіра до намірів Його Величності, Цісареві, на щастя, все ще довіряють у інших українських колах. Але ця заява уряду вимальовує картину слабкості та відсутності послідовності. А для задоволення українців в Австрії потребується саме мужність, але граф Клам жодного разу не знайшов сміливих слів, і ще важче дочекатися від нього якихось мужніх дій.

Крім українського питання взагалі йдуть справи у парламенті дійсно повільно: партії залишилися самі по собі, вони відчувають, що через повагу до Росії парламент повинен залишатися у повному складі, це спонукає їх до великої самовпевненості, і перед ними стоїть уряд, який не знає чого він власне кажучи хоче, тому що зміст фрази «Програма уряду — це Австрія» не сприймається «як належне», вже й не кажучи, де ця програма буде проводитись!

Новин з Стокгольму я ще не маю, окрім деяких уривків з російських газет, які я потім друкую в «Буковині».

Само собою зрозуміло я їх одразу повідомлю Вашій Цісарській Високості.

Митрополит Шептицький дійсно повинен вже повертатися додому, і я дуже хвилююся, коли думаю про те, що я знову побачу цю таку незрівнянно цінну для держави та нації людину. Якщо Вашій Цісарській Високості трапиться переговорити з ним під час його повернення додому, тоді я сподіваюся, що наші справи підуть на краще.

Я дозволю собі передати кур’єром маленький внесок в розмірі 1000 к[орон] з моїх особистих коштів до фонду інвалідів, який Ви так великодушно для нашого українського полку заснували. Кур’єра я очікую від Вашої Цісарської Високості, і я сподіваюся потім мати можливість передати ще більшу суму як знак вдячності за милостиві наміри Вашої Цісарської Високості.

Я обов’язково виправдаю ту довіру, яку Ваша Цісарська Високість, на це воля Господня, високомилостиво виявили до мене.