Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук
"Щодо питання співвідношення сил, то сили ворожої регулярної армії, що має ще на допомогу поліцію та напіввійськові чи поліційно військові формації (в часі миру якраз поліція веде боротьбу з повстанцями), дуже часто й десятикратно переважають сили повстанських відділів. Вони (ворожі сили) теж краще вивінувані, вишколені, озброєні та мають добре вишколений командний склад.
Партизанські відділи, звичайно, малі, слабше вишколені, (багато - зовсім ні), гірше вивіновані, різно озброєні, та не мають таких фахових, вишколених старшинських кадрів.
Ці недоліки партизанських відділів у великій мірі рівноважать: кращий моральний стан (відвага, завзяття, риск, посвята) повстанців та ідея, за яку вони борються (знають, за що борються), загартованість на холод і голод, партизанська вигадливість і винахідливість (з десятистрілок роблять ручні кулемети, переробляють совєтські набої до німецької зброї і т. ін.), максимальне й найкраще використання тих засобів, що їх мають. Вишкіл поодиноких повстанців переводиться і поповнюється досвідом, здобутим на полі бою та вирівнюється спритом і воєнними хитрощами партизанського командира.
Крім величезної числової переваги, ворог має над повстанськими відділами ще й таку ж велику технічну перевагу, а саме: важку зброю піхоти (важкі кулемети), артилерію, танки, літаки. Щоб могти цю колосальну технічну перевагу ворога бодай частково зрівноважити, партизани діють малими відділами, в закритому, важко-прохідному терені, використовуючи для своїх дій всі природні перешкоди й ніч та в широкому маштабі маневри й рух. Таким чином вони не дають ворогові змоги використовувати проти себе цієї такої великої технічної переваги. Вони стараються представляти собою надто малі для ворожої техніки цілі (шляхом роздрібнення), що легко губляться в терені, швидко зникають, і до яких не можна дібратися важкою зброєю.
Зрештою партизани стараються нищити всі ці технічні засоби ворога, де й як тільки це можливе, не допускаючи їх на поле бою шляхом нищення мостів, складів пального, гаражів і т. ін.
Дуже велику перевагу над партизанськими відділами дає ворогові політично-адміністративна організація терену та засоби транспорту і зв'язку, (районні осередки, станиці, МВД-МГБ, шляхи, авта, залізниці, телефони, телеграфи, радіостанції і т. д.). Зорганізований та впорядкований терен дає ворогові сильну оперативну базу, можливість швидкої комунікації та перекидання частин у терені, де появилися партизани. Тому при всяких діях партизанські командири мусять брати це до уваги і, або старатися ці засоби організації терену (адміністрація), зв'язку й комунікації нищити чи знешкідливлювати, або так вести дії, щоб ворог не міг їх (тих засобів) використати проти нас (блискавична поява, чин і зникнення відділу, використання умов терену й ночі, сувора конспірація, заздалегідь приготовані місця відступу і скриття та тому подібне).
Кожна регулярна армія в нормальних умовах діє звичайно вздовж якогось фронту, маючи перед собою ворога, а за собою - запілля (базу), з якої вона черпає поповнення, і яке дає змогу на відпочинок вичерпаним в бою частинам та на лікування ранених і хворих.
Партизанські відділи того всього в такому розумінні не мають. Ворог кругом них, вони мусять діяти серед ворога, не маючи ніякого ані запілля, ані найменшого зовсім спокійного і безпечного кутка. Полем бою партизана - цілий окупований терен, фронт на всі сторони, кожної хвилини можливість зудару чи зустрічі з ворогом. Партизан мусить бути вічно насторожений, вічно готовий до бою. Мусить уміти чувати, навіть у сні".
(Ратник: "Основні елементи партизанської тактики УПА", "Повстанець", 1946 р.).
Ці основні прикмети партизанської тактики боротьби відносяться до всієї боротьби УПА. Та розглядаючи її детальніше ми бачимо два, дещо відмінні під оглядом тактики періоди боротьби УПА: перший - до 1947 р. і другий - від 1947 р. до сьогодні. (Очевидно, границя між обома періодами пливка, бо ж на Волині перехід до нової тактики проведено в основному вже 1945 р., а знов же в деяких околицях південної Галичини щойно осінню 1948 р.).
Перший тактичний період боротьби УПА характеристичний намаганням оперувати великими відділами, прочищувати від ворожої адміністрації цілі комплекси терену й закріплюватись теж адміністративно на опанованому терені, популярно окреслювано цю тенденцію - здобуванням, організуванням і обороною "упівських республїк". У зв'язку з цим УПА організує й удержує курені і загони, які мають у своїй диспозиції теж кавалерійські та артилерійські частини з важкою зброєю включно. Все це творило вже перехід до певної міри від типово партизанських до зально-повстанських форм боротьби.
Нова політична ситуація, що заіснувала по закінченні другої світової віини на українських землях і в світі, змушує УПА повернутись до типово партизанських форм боротьби, що їх основною прикметою є оперування малими загонами та принципове уникання фронтальних боїв.
Форми партизанської тактики це: засідка, наскок, атентат, саботаж і рейд - як зачіпні акції, та прорив і конспірація як оборонні дії.
1. Засідка - це один з найвигідніших і найбільш ефектовних форм партизанської боротьби. Вона наносить ворогові дошкульні удари, зводить до мінімум власні втрати партизанського відділу, залякує й деморалізує цілий окупаційний апарат та підносить на дусі населення. Несподіваність і раптовність удару при вжитті автоматичної зброї дають змогу навіть невеличкому партизанському відділові розгромлювати багато численнішого ворога, наносячи йому великих втрат в людях та викликаючи в нього загальну паніку. В додатку, цю форму боротьби можна застосовувати в кожному терені та в кожній порі року і дня.
Очевидно, успіх кожної засідки залежить насамперед від належної підготови. Якнайповніша розвідка про сили і пляни ворога, на якого підготовляється засідку, та про розташування інших ворожих частин в околиці, належний вибір місця засідки, яке давало б змогу партизанському відділові якнайкраще скритись і одночасно мати вигідний простір для обстрілювання ворога, докладне пізнання терену й солідне підготування пляну відступу, вдалий вибір часу виконання засідки, підбір, підготова й належне розіміщення учасників засідки та забезпечення їх відповідною кількістю зброї й амуніції, - це ті елементи, від яких залежить успіх засідки.
У краєвих звідомленнях про дії УПА читаємо, що засідка стосує теж залюбки і ворог, НКВД, проти УПА, і все ж таки - коли засідки УПА наносять большевикам дуже великих втрат, то з большевицьких засідок відділам УПА вдається вириватись без більших втрат. Причина цього цікавого явища втому, що коли большевики в своїй розвідці, мимо всього, спираються тільки на поодиноких сексотів, то розвідка УПА спирається на все українське населення даного терену: навіть жінки, старці і малі діти з власної ініціятиви дають якнайточніші інформації частинам УПА про большевиків та остерігають все своєчасно українських повстанців перед